Де знайти роботу?

Кожен п’ятий молодий українець у віці до 24 років – безробітний. Це офіційні дані, оприлюднені днями на офіційному сайті Міжнародної організації праці (МОП). У Ніжині та районі маємо не кращу ситуацію, адже Чернігівщина загалом вважається депресивним і глибоко дотаційним регіоном, особливо в сьогоднішніх умовах «вільного падіння» економіки та виробництва.

Не треба бути аналітиком чи футурологом, щоб помітити, що при діючій владі чи не найгостріше за останнє десятиліття постали проблеми працевлаштування, низькооплачуваної роботи чи безробіття взагалі. Спілкуючись із знайомими, однолітками чи просто молодими людьми, неодмінно в процесі спілкування помічаєш їх незадоволення власним матеріальним становищем,  роботою (чи взагалі її відсутністю), мізерною заробітною платою. А скільки моїх друзів після закінчення університету не можуть працевлаштуватися? Роботодавці вимагають досвід роботи, а де ж його взяти, якщо тільки-но покинув стіни рідної альма-матер?.. Ми живемо в державі, яка не любить своїх громадян, а влада дбає виключно про власну вигоду, просить «триматися, скоро стане легше», а сама нахабними правицями шарить по кишеням простих людей, новими законами постійно обмежуючи права та можливості нормально жити й заробляти. Про ринок праці у маленькому містечку і говорити не доводиться. Особливо в Ніжині, яке вважається «пристоличним», тобто таким, територіальна віддаленість якого дозволяє молодим людям їздити на заробітки до Києва. Отож про сучасний ринок праці, умови працевлаштування у нашому місті та поза його межами – у розмові з ніжинцями.

Сергій, 28 років, менеджер з продажу електротехніки: «В Україні зарплатня на рівні 300 євро вважається нормальною, а її не вистачає навіть просто на нормальне існування. Нам ще і кажуть, що ми повинні жити за світовими цінами. Хіба ж це нормально?»

Андрій, 22 роки, інженер з обслуговування кондиціонерів: «Я працюю в Києві у фірмі, яка займається встановленням та сервісним обслуговуванням кондиціонерів. До цього був півроку безробітним. Щодня доводиться добиратися до місця роботи й назад майже п’ять годин. «Ніжин − Київ» − «Київ − Ніжин» − нелегка це географія, скажу я вам. У районному центрі чи, тим більше, в рідному селі (я уродженець Лосинівки) роботи немає, тому й змушений отак «кататися». Майже пів зарплатні витрачаю на проїзд. Страшенно важко і морально, й фізично… Здобувши спеціальність «Електрифікація залізниці», працював за фахом, але хіба ж проживеш на 1500 гривень в місяць? Тому й довелося шукати «кращої долі» в столиці. Ганьба такій владі, при якій людина, яка одержала освіту і хоче працювати, не може знайти роботи або не працює за спеціальністю через мізерну заробітну плату. Цікаво, а шановні народні обранці та президент змогли б хоча б місяць прожити на 1500? Цікаво було б на це подивитися…»

Ярослава, 26 років, медсестра: «Мій чоловік, коли ми одружились, був успішний в роботі й добре заробляв. Проте його згодом скоротили і він ось уже більше півроку сидить вдома і роботи не шукає. Він, правда, стоїть на обліку у Центрі зайнятості, але мені зовсім не подобається те, що він спить до 12 години дня, а ночами сидить за комп’ютером. Це деградація повна! Він виявився зовсім не спроможним чогось добиватися самостійно − ні в пошуках роботи, ні у створенні власної справи. Я не кажу, що усі повинні бути керівниками та начальниками, але повинні намагатись хоч ЩОСЬ робити для свого майбутнього! Для мене з дитинства прикладом був батько − він почав з низів і досягнув великих успіхів у бізнесі завдяки тяжкій праці. А чоловік не хоче починати з низів − хоче відразу мати високу зарплату і хорошу роботу. Я б теж цього хотіла, але такого не буває, тому потрібно спробувати себе у різних сферах − адже хто шукає, той обов’язково знайде. Я не проти, щоб влаштовували по знайомству (якщо є можливість), але ж чоловік повинен бути пробивним, а не сидіти вдома, склавши руки. Що робити − не знаю, я вже й сама намагалась щось шукати, і скандалила − безрезультатно! Він в мене хороший, але через цю ситуацію відчуваю, як моя повага до нього волею-неволею тане все більше. Не знаю, як довго я зможу це витримати».

По чоловіках безробіття бє особливо сильно. На проблеми ринку праці моментально реагує і інший ринок в очах жінок чоловік, не здатний заробляти гроші, і сам вартий небагато. І причина зовсім не в меркантильності, а в тому, що будь-яка дівчина, перш ніж піти під вінець, оцінює свого обранця з позиції: «А чи зможе він забезпечити родину, майбутніх дітей?» Як результат молодь часто відкладає плани створити власну сімю на невизначений термін.

Сергій, 24 роки, різноробочий до перспективи сімейного життя ставиться скептично: «Одружуватися?! Ви про що?! Сім’я, діти − це відповідальність, це важко. Я себе не в змозі прогодувати, яка вже тут сім’я. З цим доведеться почекати», − говорить хлопець. І, на жаль, такої думки дотримується багато сучасних молодих…

Наталка, 22 роки, випускниця Ніжинського державного педагогічного університету: «Цього року я закінчила університет і отримала спеціальність вчителя української мови та літератури. Але ні в рідному районі, ні в області роботи для мене не знайшлося. Я не знаю, що робити − й далі сидіти «на шиї» в батьків не хочеться, а йти в офіціантки чи продавчині не дозволяє гордість − навіщо ж тоді було п’ять років навчатися? З таким же успіхом можна було знайти подібну роботу після школи й не витрачати на навчання ні батьківських грошей, ні власних нервів. Я зараз на роздоріжжі, і мушу зізнатися − я не одна така. З проблемою безрезультатного пошуку роботи зіткнулися всі мої одногрупники, в яких немає «блату». Думаю тепер про те, щоб поїхати на роботу за кордон…»

Світлана, 21 рік, студентка: «Я шукаю роботу ось вже три місяці. Річ у тому, що я зараз навчаюся в університеті на спеціальності «Економіка», і оскільки вже через рік я буду дипломованим фахівцем, то вже зараз замислююся про те, куди підти працювати після закінчення навчання. Але, як з’ясувалося, студентові непросто знайти роботу, принаймні, в моїй сфері – ніхто не хоче брати до себе дівчину без відповідного досвіду роботи, та ще й на неповний робочий день. Тому пошуки продовжуються, але я не зневірилась і сподіваюся, що вже незабаром мої старання не залишаться без винагороди. А поки я підробляю промоутером, знайти роботу в цьому напрямку виявилось зовсім просто, і я впоралась буквально за день».
 

 

 


Поділитись:
Comments:

3 thoughts on “Де знайти роботу?

  1. Ксеня

    Мне интересно узнать, где такая зарплата у нас в 300 евро???

    3
  2. реалист

    хоть с дипломом хоть без, нормальную работу найти можно только через связи и деньги

    4
  3. Саня

    майданутые, бегом в польшу, унитазы драить.

    1

Напишіть відгук

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути:

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong> 

Current ye@r *