Розмова з Почесною головою Товариства греків у Ніжині Ларисою Мілосовою
Почесна голова Товариства греків у Ніжині Лариса Мілосова: «Об'єдналися, щоб працювати на збереження духовних і культурних традицій нашого народу»
Багато представників грецької діаспори називають Ніжин неофіційною північною столицею Греції в Україні. І не випадково. Історія й культура цього міста дуже тісно пов'язана саме з грецькими товариствами. Перші переселенці з сонячної Еллади з'явилися тут після окупації Греції турками ще наприкінці сімнадцятого століття. Втративши державну незалежність на своїй території, з метою збереження православної віри, національної культури й рідної мови греки великими групами почали переселятися в країни Східної Європи.
Греки мали в Ніжині навіть свій магістрат
Ніжин підкорив їх вигідним географічним положенням, що давало переселенцям змогу вести торгівлю та займатися тут різноманітними промислами. Відтак вже за кілька років грецька громада в Ніжині складала другу за чисельністю після українців групу населення.
Поступове зростання грецької громади в Ніжині за часів Гетьманщини давало грекам можливість активно займалися комерційною, просвітницькою, благодійною діяльністю, а після створення власного органу самоуправління – магістрату - серйозно впливати на релігійне та світське життя міста. Купці й заможні греки, переїхавши сюди здебільшого з Яніни, будували житло й розвивали промислове виробництво, жертвували значні кошти на відкриття нових храмових споруд, училищ та бібліотек, фінансували видання релігійної, просвітницької й класичної літератури тощо.
Після перемоги національно-визвольної революції та проголошення в Греції незалежності ніжинські греки родинами почали повертатися на свою історичну батьківщину або ж переселятися ближче до портових міст півдня України. Натомість у Ніжині назавжди залишилася часточка тепла їхніх балканських сердець й понад тристап'ятдесятирічна безцінна історична, культурна й архітектурна спадщина нащадків древніх еллінів…
Заради збереження культурної ідентичності грецького народу й популяризації еллінізму в Україні чверть віку тому нащадки ніжинського грецького товариства об'єдналися у міське Товариство греків імені братів Зосимів. Його появі передував лист від активістів нещодавно створеної в Маріуполі Федерації греків в Україні до Ніжинського краєзнавчого музею, у якому вони просили місцевих краєзнавців познайомити їх з нащадками ніжинських греків.
Можливо, той лист ще довго залишався б без відповіді, якби не потрапив на очі директору бібліотеки імені академіка М.О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя і другого священика грецької Всіхсвятської церкви м.Ніжина Олександра Морозова. Знаючи про грецькі корені своїх прихожан, зокрема, продовжувачів давніх ніжинських родин Мілосових, Крементуло, Спіліоті, Плациндарів, Локотарьових, Гаджиєвих тощо, Олександр Сергійович вивісив на дверях храму оголошення з пропозицією зібратися всім відвідувачам храму, хто має грецькі корені, для обговорення дуже важливої справи.
Так з легкої руки настоятеля отця Олександра у Ніжині з'явилася спільнота сучасних ніжинських греків з Ларисою Мілосовою на чолі.
Грецька громада – як родина земляків
Дід Лариси Мілосової, першої очільниці спільноти сучасних ніжинських греків, Іван Мілосов був відомим у Ніжині богомазом. Лики святих, розписані Іваном Гнатовичем, стали справжньою окрасою багатьох ніжинських грецьких храмів та соборів. Її батько, Іван Іванович Мілосов, в юності заробляв на життя чоботарством, згодом вивчився на ветеринара, теж був шанованою в місті людиною. Разом з дружиною вони підняли на ноги чотирьох власних дітей (Лариса була наймолодшою), чотирьох племінників та прийняли в свою родину ще одну дівчинку-сироту. За таких обставин великих статків у родині не було, зате всі діти зростали в теплій та щирій атмосфері. Батьки ніколи не ділили їх на своїх та чужих, однаково поважали думку кожної дитини, не балували, але й не карали жорстко, виховували в любові до праці, до Бога, одне до одного й до людей. Й коли ті повиростали, саме такими батьками прагнули бути вже для власних дітей.
Отримавши пропозицію очолити товариство, Лариса Іванівна усі найкращі родинні цінності прагнула запроваджувати і в цій новій родині земляків. Власне, згодом так і сталося, однак спочатку Ларисі Іванівні довелося поступитися, бо знайшлися ті, хто (певно, через гендерні стереотипи) на чолі ніжинських греків прагнув бачити не її - жінку, виховательку з дитсадка, а саме чоловіка, керманича-виробничника. Нехай буде й так, - вирішила для себе. А втім, життя розсудило по своєму: у грецькому посольстві затвердили саме той Статут, над яким працювала Лариса Іванівна. Щоправда, згодом довелося його трохи переробити: виявилося, що, крім їхньої спілки, у Федерації грецьких товариств в Україні вже є вісім зареєстрованих "Еллад". Тому ніжинські греки вирішили терміново підкоригувати назву й замінити «Елладу» на "Ніжинське міське Товариство греків імені братів Зосимів".
Багаті купці брати Анастасій, Зой та Микола Зосими теж походили з Яніни й були відомими в Ніжині й далеко за межами Лівобережної України меценатами, активно підтримували просвітницький рух, вбачаючи свою патріотичну місію в поширенні освіти та знань серед народу, пропагували давньогрецьку культурну спадщину, знайомили з традиціями нових еллінів тощо. Для двох братів Зосимів ніжинська земля стала останнім земним прихистком.
Тринадцять років Лариса Мілосова офіційно очолювала Товариство греків у Ніжині. По крупинках збирала і продовжує – тепер вже у якості почесного голови - збирати все найкраще й найцінніше, що залишило по собі кожне наступне покоління ніжинських еллінів, дбайливо впорядковувала мріючи, що про історичну, культурну й архітектурну спадщину греків у Ніжині світ обов'язково почує і побачить.
До Ніжина приїздив навіть президент Греції
«Свою роботу в Товаристві вирішила починати з налагодження особистісних зв'язків, - згадує Лариса Іванівна. - Отримавши запрошення в Посольство Греції в Україні, поділилися з послом своїми міркуваннями стосовно того, як будемо співпрацювати з місцевою владою, громадськістю, як розвиватимемо співпрацю з Федерацією та налагоджуватимемо стосунки з грецькими громадами, зокрема, і з міста Яніна, звідки, згідно з вивченими нами матеріалами, походила більшість ніжинських греків.
Багато зусиль для налагодження нашої подальшої співпраці з Грецією свого часу доклав професор Янінського університету Христос Ласкарідіс, він, до речі, і був автором першого листа від федерації до ніжинських греків. Після створення товариства професор неодноразово приїздив до нас з офіційними й неофіційними візитами. А загалом ми не були обділені увагою грецької дипломатичної місії, у нашому місті побували майже всі грецькі посли, а в 2008 році навіть приїздив президент Греції Карлос Папуліас.
Завдяки активній роботі Товариства у нас постійно відбувалися обміни офіційними делегаціями Ніжина та Яніни, в ході яких відбулося урочисте підписання договору про побратимство та співробітництво між двома спорідненими містами. Гості завжди із задоволенням проходили історичними місцями Ніжина, пов'язаними з грецькою історією та культурою, відвідували храми та собори, свого часу споруджені руками грецьких зодчих, заходили до музею рідкісної книги й університетську картинну галерею й обов'язково відвідували грецьке кладовище з могилами знаменитих ніжинських меценатів братів-греків Анастасія й Миколи Зосимів…»
Товариство ніжинських греків і для самих спілчан стало не тільки осередком українського еллінізму, а й справжньою великою й дружною родиною. Разом з дорослими діти вчили грецьку мову, вивчали історію та культуру своїх пращурів-еллінів, розучували вірші й співали пісні грецькою мовою, брали активну участь у різноманітних національних конкурсах, фестивалях та конференціях, їздили на запрошення грецької сторони до Греції на відпочинок та оздоровлення.
Свого часу при Товаристві був створений дитячий творчий колектив «Зосимчата», він був незмінним і бажаним учасником багатьох «домашніх» концертів і театральних постановок. Ніжинські греки завжди були легкими на підйом і з задоволенням брали участь в різноманітних творчих мистецьких конкурсах та фестивалях. Особливою близьким впродовж багатьох років був для них міжнародний фестиваль національних культур «Поліське коло», де в учасників була чудова нагода представити власні національні культурні здобутки та подивитися на виступи інших етнічних колективів Чернігівщини…
Дуже хочеться миру, і щоб діти повернулися живими
Впродовж багатьох років невтомні спілчанки активно сприяють збору матеріалів для видання наукової й популярної літератури з історії грецького руху в Ніжині, які відносяться до кращих видань області та діаспори. Наразі вже видано десять збірок історичних статей і матеріалів, присвячених життю й творчості ніжинських греків та їх нащадків.
За власні кошти Лариса Мілосова впорядкувала й видала два кольорові ілюстровані тематичні фотоальбоми, та в її особистому архіві, в архівах її подруг-спілчанок є ще багато цікавих матеріалів та світлин з історії самого товариства, з яких Ларисі Іванівні дуже хотілося б виготовити ювілейний фотоальбом, присвятивши чверть віковому ювілею товариства.
Передивляємося з Ларисою Іванівною дорогі її серцю світлини. Ось вони, як справжні гречанки, позують у національних костюмах на грецькому святі «Панаїр». На іншому фото - фрагмент з їхньої «домашньої» дитячої вистави на біблейську тематику. Ось Лариса Іванівна з внуком Ромою. Обоє в театральних костюмах. Тут він ще підліток, ніжно тулиться до бабусі. На іншому знімку Роман вже у військовій формі – старший солдат восьмого окремого гірсько-штурмового батальйону Збройних Сил України. Мабуть, це одна з останніх його фото. Далі був Маріуполь, «Азовсталь» і вічний біль втрати рідної дитини…
Ще один дитячий знімок, в гурті їхніх грецьких дітлахів Саша Бойко. Білим янголом Небесного воїнства він тепер теж оберігає їх з Вічності. Воює за українську землю Юра Кифик та його племінник Діма, у лавах ЗСУ Олег Козирь, військовий однострій вдягнув Геннадій Личманенко…
Мрії… Їх так багато було в житті Лариси Мілосової. Ось, наприклад, багато років поспіль мріяла, щоб у їхнього Товариства нарешті з'явилося якщо не власне приміщення, то принаймні хоча б кімната для роботи та офіційних прийомів високих гостей. Мріяла про створення міського музею історії та культури національних спільнот. А ще, зважаючи на паломництво етнічних греків у Ніжин, доцільно було би розробити спеціальний туристичний маршрут. І не просто про це мріяла, а говорила про це на всіх зустрічах і конференціях, "круглих столах".
На словах всі були тільки "за" - підтримували, цікавилися, прощалися і забували. Зараз Лариса Мілосова має одну велику мрію: дуже хочеться переможного миру. І щоб усі ці діти живими й неушкодженими повернулися до своїх домівок… Але ми як громада можемо допомогти втілити й іншу її мрію – музей грецької спільноти. Бо доки бережемо історію, доти нас не здолати.
Джерело : Газета "Вісті" На знімках: Лариса Мілосова; на зустрічі з представницькою делегацією Федерації греків в Україні.
