8 квітня 2025 року відійшов у вічність КИРДАН АНДРІЙ ЕДУАРДОВИЧ – людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця – люблячий батько, надійний друг, справжній громадянин України.
Народився в творчій родині. Батьки - Едуард Сергійович та Лариса Серафимівна – добре відомі в місті Ніжині творчі особистості: батько – майстерний різьбяр по дереву, тривалий час працював в НДУ ім. И. гоголя на посаді старшого інженера, мама - 43 роки своєї професійної діяльності віддала роботі вчителем співів та заступником директора з навчально-виховної роботи в Ніжинській ЗОШ №1.
Більшу частину свого життя Андрій Едуардович присвятив військовій службі в лавах ЗСУ.
У 1986 році закінчив 10 класів Ніжинської середньої школи № 7 і став курсантом Сімферопольського вищого військово-політичного будівельного училища.
У 2004 році успішно закінчив Національну академію оборони України та отримав кваліфікацію магістра військово-соціального управління, офіцер військового управління оперативно-тактичного рівня.
Гідно пройшов шлях від курсанта СВВПБУ (1986 р.) до заступника начальника з гуманітарних питань у званні підполковника у в/ч А-4558 (2008 р.).
Наш тато був особливою людиною для нас. Він усе життя працював і старався заради нас — своїх дітей. У кожному його кроці, у кожному рішенні було бажання зробити наше життя кращим. Він не жалів себе, віддавав нам усе: час, сили, турботу, любов.
Тато нас виховав справжніми чоловіками. Вчив ніколи не здаватися, бути чесними, підтримувати одне одного і завжди залишатися людьми. Завдяки йому ми виросли та стали на ноги. Його приклад, його слова, його підтримка — це те, що залишиться з нами на все життя.
Ми вдячні тобі, тату, за кожен день, за кожну пораду, за все, що ти зробив для нас. Ми тебе дуже любимо і завжди будемо пам’ятати.
Світла пам’ять тобі, наш дорогий тату.
Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише родини, дітей, друзів, колег, які знали й поважали нашого тата.
Людина живе доти, поки її пам’ятають. Світла пам’ять про нашого батька вічно житиме у наших серцях.
Нехай Всевишній охороняє його світлу душу в Царстві Небеснім.
З глибоким сумом сини: Ярослав та Богдан
