28 січня 2026 року, вранці, перестало битися серце шановної пенсіонерки міста Ніжина, невтомної волонтерки АСІ СЕМЕНІВНИ АЙЗЕНБЕРГ.
Вона прагнула жити, вона любила життя, вона мріяла прожити цю весну й дочекатися на Перемогу ЗСУ. Вона співчувала нашим захисникам, постійно в'язала їм теплі шкарпетки та передавала воїнам на передову.
Ася Семенівна вже не виходила зі своєї квартири, проте активно спілкувалась зі знайомими через мобільний зв'язок, активно цікавилась подіями в Україні та на фронті. Вона дуже багато читала, любила публіцистику та художню літературу. Добре пам'ятала зміст кожної книги, була цікавою співрозмовницею. Ще й анекдоти розповідала, аби підняти настрій своїй помічниці, або сусідці по підїзду.
Ася Семенівна прожила дуже важке життя, рано поховала рідних... Свої біди, горе та душевні рани ховала за роботою. У неї було багато знайомих, адже 42 роки віддала торгівлі в Ніжинському універмазі.
Її серце, велике щире серце, не витримало... Не витримало хвороби, не витримало душевного болю, не витримало самотності, не витримало страшної війни... Серце втомилося... захотіло спокою....
Шановні ніжинці! Поховання відбудеться завтра, 5 лютого, о тринадцятій годині на Єврейському кладовищі.
"Не забудьте пом'янути Асю Семенівну незлим тихим словом"....
