Служителі Мельпомени відзначають своє професійне свято
У наш час, попри стрімкий розвиток цифрових технологій, театр залишається невід’ємною частиною культурного та суспільного життя. Його важливість обумовлена унікальною здатністю створювати "живий" зв'язок між актором та глядачем, що є дефіцитом у світі екранів. В умовах війни та постійного стресу, театр стає простором для зцілення та психологічного розвантаження. Він допомагає компенсувати тривогу, даруючи відчуття духовного збагачення та позитивної підтримки.
Щорічно 27 березня відзначається Всесвітній день театру. Це професійне свято всіх працівників театру — від акторів і режисерів, до освітлювачів і капельдинерів, а також мільйонів глядачів. Сьогодні, у переддень професійного свята, піде мова про служителів Мельпомени, а саме народний аматорський театр Ніжинського міського Будинку культури – керівник Світлана Юріївна Максименко.
Світлана Юріївна Максименко.
Цей театр є одним з найстаріших колективів області. Він був створений у 1954 році. Отримав звання “народний” в 1964 р. Майже 70 постановок здійснено акторами-аматорами всіх поколінь за ці роки. Серед них: М.Гоголь “Одруження”, І.Котляревський “Наталка-Полтавка, І.Карпенко-Карий “Мартин Боруля”, Л.Українка “Лісова пісня” та інші.
"Дикий Ангел" Олекси Коломійця на сцені Будинку культури. 2020 рік.
«На перші гулі» Степана Васильченка. 2025 рік
І зараз колектив живе і плідно працює. Учасники народного аматорського театру – це люди різних професій: службовці, вчителі, студенти, робітники, пенсіонери. Але всіх їх об’єднує любов до театрального мистецтва. Вони мають змогу виступати як актори у виставах, так і з сольними номерами в концертних програмах, розкриваючи свій талант і несучи глядачам радість спілкування з неповторним мистецтвом на ім’я Театр. До речі, при Ніжинському народному аматорському театрі створений театр живих скульптур (засновниця – керівник Антоніна Купрій, заступник начальника управління культури і туризму Ніжинської міської ради).
Про роботу аматорського театру Ніжинського міського Будинку культури дізнавалися у Світлани Юріївни Максименко. Очолює вона його вже ось як третій рік, до цього він успішно працював під егідою талановитої ніжинки режисера-постановника Тетяни Іванівни Войтенко ( останню п'єсу, яка пройшла під овації залу, був "Дикий Ангел" Олекси Коломійця).
Світлані Юріївні довелося, як то кажучи, розпочинати в цьому театрі з нуля: минулий акторський склад розійшовся. І от вона молода, талановита режисерка, випускниця Ніжинського училища культури та мистецтв (нині коледжу) поринула з головою в роботу, почала збирати акторів до когорти театралів.
«Нині акторський склад налічує близько 16 чоловік, а це переважно учні та студенти. Вікова категорія 15-19 років. Шукала я їх скрізь (авт. посміхається) на творчих вечорах, різних молодіжних зустрічах…навіть на вулицях міста. Не повірите,- каже Світлана Юріївна, -двох акторок, до речі, виявились дуже талановитими, «надибала» в черзі торгового центру – АТБ. І ось вже третій рік як працює наш театр».
Перший дебют оновленого театру на сцені відбувся минулого року – це була вистава «На перші гулі» Степана Васильченка. Керівниця театру розповідає: «Вистава пройшла на ура. Переглянути прийшло чимало людей, незважаючи на те, що ми не можемо нині афішувати публічно про масові заходи. Цьогоріч у квітні хочемо «Перші гулі» повторити, але дещо трішки п'єсу осучаснити. Збираємось на репетиції всім складом у вільний час, списуємось у телеграм групі. Адже актори не завжди можуть бути присутні: у когось навчання, хтось поїхав з міста. Та втім, усі відповідальні. «Горять» справою. Дехто навіть ображається, мовляв, а чому у мене менше слів, ніж у когось. Ми одна родина. Дружні. Товаришуємо поза межами репетиції. Розбір п'єси проводим під час спільного чаювання…Розмовляємо, жартуємо, але до театральної справи ставимось відповідально. Костюмами повністю забезпечені. У Будинку культури прекрасна костюмерна, талановитий оформлювач декорацій».
Сьогодні театр, за словами Світлани Юріївни — це - взаємодія з глядачем, щоб разом осмислювати факти життя та формувати нові перспективи. Театр пропонує рідкісну можливість бути "тут і зараз", спостерігаючи за живою енергією акторів. Ідей на майбутнє у керівника театру багато і планів теж. До речі, окрім вистави, театр вже дебютував з власним театралізованим концертом із залученням танцювальних колективів Будинку культури – це зразковий аматорський фольклорний вокально-хореографічний театр "Калинонька"(керівник- заслужений артист України Валерій Кирилюк), народний аматорський ансамбль «Поліська Веселка» (керівник Леся Філь) та солістка Тетяна Мельникова. Також у передноворічні свята у Будинку культури Світлана Максименко підготувала програму до резиденції Святого Миколая.
До речі, вона пише власні сценарії та п'єси. Видала свою першу збірку під назвою «Наш час ще не настав», до якої увійшли три авторські п’єси. Нещодавно вийшла книга письменника Анатолія Шкуліпи "Над рівнем моря". Книга містить життєписи та творчі портрети 65 українських письменників, чиє життя або навчання були пов’язані з Чернігівщиною, зокрема з Ніжином. Світлана також увійшла до цієї книги.
«На сьогодні театр — це не лише розвага, а й потужний "форпост культури". Він допомагає зберігати національну ідентичність та вести діалог про складні реалії сучасності та минулого. А за цим – наша молодь. Творча, ініціативна, потужна. І хочеться більше залучати її до роботи». Але до театру чекаємо людей будь-якого віку. Тож не вагайтеся — долучайтеся до нашої творчої родини!» - каже наостанок розмови Світлана Максименко.
ЮНІ ТЕАТРАЛИ ПРО ТЕАТР
Саша Чорненко: «Виступати люблю з дитинства, закінчила Ніжинську Музичну школу по класу фортепіано. З дитинства у мене була думка пов’язати своє життя з акторською діяльністю, і саме тоді доля ніби почула мене. Після виступу на творчому вечорі Світлана Юріївна запропонувала приєднатися до театру. Тепер я більше розумію, що таке репетиції, примірки костюмів, останній прогін перед виставою... І це зовсім не лякає – навпаки, показує всі аспекти професії. У театрі ми навчаємося ораторського мистецтва, вміння правильно комунікувати. Також навчаємося аналізувати помилки під час виступів і працювати над їх усуненням: як правильно обирати напрям погляду, щоб повністю охопити зал, що робити, якщо забув слова чи рухи на сцені. Ми вчимося імпровізувати, розвиваємо дикцію та впевненість».
Тимофій Вовченко : «Я ніколи не думав, що стану актором. Робота в Молодіжній раді та участь у творчих заходах привели мене до аматорського театру. Незважаючи на те, що я продовжую цікавитися політикою, творчість стала пріоритетнішою й відкрила шлях до сцени та музики».
Аліна Буряк: «Мій шлях у театрі розпочався з одного випадкового виступу, після якого я залишилася і, можна сказати, одразу отримала головну роль у виставі. Ось уже рік, як я на сцені. Наш колектив об’єднує різну за віком та характером молодь. Багато хто спочатку почувається ніяково, проте з кожною репетицією вони стають відкритішими та вчаться не боятися показувати себе"
