Волонтерство по своїй суті є частиною кожної цивілізації, однією з форм благодійності та однією з підвалин громадянського суспільства. Діяльністю, яку зараз називають волонтерською, люди займалися з давніх часів. Початком сучасного волонтерського руху в західних країнах зазвичай вважають створення Міжнародного комітету Червоного Хреста, яке ініціював 1859 р. Жан Анрі Дюнан. З того часу його ідеями стали керуватися волонтери по всьому світу.
Після визволення міста від загарбників у вересні 1943 р. за ініціативи керівника міського військомату на прізвище Горюшкін була створена жіноча рада, яка повинна була займатись вирішенням побутових питань. До складу ради увійшли Салова-Богомолова, Краснянська, Кендзьорова, Максимова, Венчкевич, Примушко, Кресан, всього 16 жінок.
Багато людей повертались з евакуації і потребували допомоги, не менш проблем було і в тих, хто два роки окупації знаходився у місті. Тож активно приступили до праці. Склали списки тих, хто потребував житла, одягу, продуктів харчування. Намагались знайти робочі місця, щоб люди могли заробити хоча б на мінімальні житейські потреби. Організували збір на фронт теплого одягу, рукавичок, шкарпеток. Колгоспи доставляли продукти для відправки на фронт захисникам.
Треба було і морально підтримати мешканців міста, які два роки жили в окупації. Жінки-волонтерки розшукали бувших працівників міського будинку культури Баклана П.І. та Мартиненка, а ті в свою чергу організували самодіяльний хор та оркестр.
Самодіяльність перевершила всі очікування. Концерти проходили в будинку культури, ніжинських шпиталях ( а їх у Ніжині було сім – у будівлі НДПІ, міській лікарні, приміщення шкіл № 1, 2, 7, 9; у будівлях по вулиці Богуна, 1 та технікуму механізації).
«Місто потроху оживало. Тоді в Ніжин з’їжджалось багато військових на побивку, тож вирішили давати платні концерти, щоб зібрати гроші на будівництво літака «Бойова подруга». Зібрали таким чином 25 тис карбованців. Гроші здавали у банк м. Чернігова», писала у своїх спогадах голова жіночої ради міста Ольга Анисимівна Салова-Богомолова.
Ми хочемо жити в успішній країні, а її створюють люди. Коли кожен небайдуже ставиться до свого оточення і допомагає вирішувати проблеми, які турбують, народ такої країна непереможний. Слава і хвала нашим невтомним волонтерам. Допоки ми будемо зберігати нашу єдність як в трагічні для держави часи, так і у часи її відбудови – все буде Україна!
Наталія ДМИТРЕНКО, заступник директора музею з наукової роботи
На фото: Миколаївський собор, руїни цивільної будівлі по вул. Московській.
(фото взяті – https://www.facebook.com/profile.php?id=100023481099442)
