Видатний психолог і невролог Зигмунд Фройд у своїй книзі «Вступ до психоаналізу» (1916–1917), зазначав, що впродовж століть наївна любов людства до себе отримала дві великі образи від науки.
Третю, й останню, завдали результати його досліджень з психоаналізу, котрі засвідчили, що людина не є господарем сама собі, а змушена «задовольнятися жалюгідною інформацією про те, що відбувається у її духовному житті несвідомо». Перед тим, більш як на півсторіччя раніше, під впливом праці Чарльза Дарвіна результати біологічних досліджень знищили віру людства в окремішність його походження від тваринного світу й довели незламність тваринної природи людини. А почалося все це з першої образи – коли в 1543 р. у німецькому місті Нюрнберзі була надрукована книга «Про обертання небесних сфер» і людство дізналося, що його дім – планета Земля не є центром Всесвіту, а лише крихітною частинкою світової системи, велич якої складно собі навіть уявити… Так почалося поширення обґрунтованої математичними обчисленнями геліоцентричної системи світу, витісняючи хибну й офіційно культивовану християнською церквою панівну на той час геоцентричну. Революційність нової теорії та, водночас, її небезпеку для тогочасних підвалин суспільно-політичного життя підтверджує факт заборони книги Ватиканом у 1616 р.
Запитаєте: до чого все це згадано?
19 лютого 2023 р. виповнилося 550 років від дня народження автора книги «Про обертання небесних сфер» – НІКОЛАЯ КОПЕРНИКА.
Народився він у польському м. Торунь у досить заможній і шанованій родині. Отримав блискучу й ґрунтовну, як на той час, освіту, навчаючись у кількох європейських університетах – Кракові, Болоньї, Падуї та Феррарі, де отримав фах лікаря, правника, математика, астронома (цікаво, що астрономією зацікавився під час навчання у Кракові, де цей предмет саме тоді викладав українець Юрій Котермак-Дрогобич). Проте, будучи людиною епохи Відродження, Н. Коперник проявив себе набагато ширше – і як інженер, і як економіст, і як державний діяч, і як дипломат. Чого вартий сформульований ним закон обігу грошей, який було успішно використано під час грошової реформи у Королівстві Польському; а також активну участь у мирних перемовинах із магістром Тевтонського ордену, внаслідок чого землі ордену ввійшли до складу польської держави.
Ще з років навчання Н. Коперник став каноніком капітули (тобто ради) єпископства у Вармії, яке очолював його рідний дядько – єпископ Лукас Ватценроде-молодший, який дуже любив небожа й постійно йому протегував.
До середини 1520-х рр., поступово відійшовши від церковних справ, Н. Коперник оселився у м. Фромборк на півночі Польщі. Тут він усе більше часу присвячував себе науковій роботі, відмовляючись від усього іншого. Незмінною лишалася тільки постійна безоплатна медична допомога біднякам – так Н. Коперник дотримувався обітниці, що склав дядькові-єпископу як удячність за можливість закінчити навчання в університетах. Тут, у Фромборзі, він полишив світ у 1543 р. – помер після інсульту, за легендою кілька годин до смерті отримавши примірник щойно надрукованої найвідомішої його праці. Лише в 2008 р. вчені за допомогою тесту ДНК змогли точно визначити місце його поховання – у місцевій базиліці Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та святого Андрія.
Попри зо десяток наукових праць Ніколая Коперника у різних галузях, саме книга «Про обертання небесних сфер» уславила його назавжди. Він створив працю, яка заклала загальні теоретичні підвалини реалізації давньої мрії людства про небо й зорі. Базуючись на коперниківській ідеї геліоцентризму, свої космічні ідеї обґрунтовували італійці Джордано Бруно та Галілео Галілей, німець Йоганн Кеплер тощо; не пасли задніх й українці – будували теорії й робили розрахунки польотів за межі рідної планети Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк і Сергій Корольов…
На пам’ятнику Ніколаю Копернику в м. Варшава міститься напис латиною «Solis Stator // Тerrae Motor», переклад українською котрого – у заголовку цього допису.
Сергій ЗОЗУЛЯ, завідувач відділу Музей історії Ніжина НКМ ім. І. Спаського
