Тоні Джадт в своїй останній книзі "Шале пам'яті" бідкається про тенденцію зниження якості європейського освіти.
В сімдесяті рокі минулого століття, на хвилі лівого популізму, були суттєво знижені університетські критерії в Старому світі.
Це призвело до того, що зявилося ціле покоління, що страждає на "недорікуватість" ("косноязичіє"). Тобто, людина просто не в змозі сформулювати й висловити свою думку. А починає "бекать" і "мекать"...
Є така біда і у нас. Бо нас, в наших університетах, вчили не риторики, а наукового комунізму... І який би ти мудрий не був, коли треба швидко щось пояснити, час від часу таки вдаєшся до рятівного, універсального "цейво"...
Тому мене дуже тішить, що останнім часом багато української молоді здатні адекватно висловлюватись. Вміння говорити і гарно формувати свою думку - це майже еротика!
Це вміння, як і будь-яке інше, треба тренувати... В мене, наприклад, для цього є спеціальна тестова книжка: "Голос і більше нічого", Младена Долара, представника лаканівської школи... Відкриваю в будь-якому місці, прочитую половину абзацу... Якщо бодай десять відсотків з прочитаного мені зрозуміло, значить все нормально... :)) Крім того, можу ще порекомендувати чудову книгу Ролана Барта "Camera Lucida" в перекладі Olena Oleksandra Chervonik, видану Музеєм Харківської школи фотографії... Тут взагалі не понятно ніц ніхрена... Читати її треба в стані злобної медитації... Як казала покійна баба Тетяна: мені всьо-равно яка книжка, мені воно ото інтересно, як з окремих букв та ціле слово виходе... :-))
Віталій Чепінога
з вільних джерел
