19 червня виповнилося 187 років від дня народженя Юлія Яновича Федерса (Фе́ддерс, Федер, Феддер, латис .Jūlijs Feders) (1838-1909) – латиського живописця, академіка Петербурзької Академії мистецтв (1880), засновника національного латиського пейзажного живопису.
Юлій Федерс народився у Латвії - Ліфляндській губернії поблизу волосного центру Кокнесе, неподалік м. Риги. Закінчив ризьку гімназію. 1856 – 1863 рр. навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв. Спочатку працював вчителем малювання в реальному училищі міста Мітава і незабаром одружився з Ольгою Герхард, донькою одного з колег. У весільну подорож молодята вирушили у Швейцарію, щоб змалювати краєвиди цієї країни.
1868 року Юлій Федерс виступив на річній академічній виставці в Петербурзі з картиною «Руїни Кокнеського замку». 1874 році художник узяв участь у міжнародній виставці в Лондоні. На ній було представлено картину «Смерч», за яку Федерсу присудили іменну медаль. Цю роботу придбав для своєї колекції перський шах. Отриманих грошей вистачило для того, щоб відвідати картинні галереї Іспанії, Норвегії, Швеції, згодом Німеччини.
У м. Бєлгороді, неподалік українського Харкова, Федерс прослужив 10 років викладачем малювання у Бєлгородському учительському інституті. 24 травня 1880 року Федерсу надали звання академіка живопису. З 1888 р. Федерс жив і працював у Петербурзі. Його картини з успіхом експонувалися у Росії та на міжнародних виставках: Берліні (1886), Парижі (1889).Окрім пейзажів, на яких зображено здебільшого краєвиди його рідної Латвії, види Петербурзької губернії, Бєлгородщини та України, Федерс також малював портрети.
Улюбленою приказкою цього талановитого художника була латиська народна мудрість, яку він запам’ятав ще з дитинства: «Дерево міцне корінням, а людина – родиною». Саме родинні турботи і привели його до Ніжина. Родина Федерса була великою. Разом з дружиною Ольгою вони мали шістьох красунь доньок – Еллу, Ірму, Лідію, Мері, Долорес, Нонну та найменшого сина Георгія. На невилику платню вчителя малювання та креслення жити великій родині у Петербурзі було складно. Але після виходу Юлію Яновичу у відставку ситуація докорінно погіршилася. Йому була призначена мізерна пенсія у розмірі половини окладу викладача, що складало лише 37 карбованців 50 копійок. На такі гроші прожити у столиці було неможливо.
Дружина Федерса - Ольга
Спочатку перебралися знов до Бєлгорода. Дочки повиходили заміж. Підріс і син. У 1905 р. Георгій закінчив гімназію із золотою медаллю за успіхи в навчанні. Постало питання про подальшу освіту. На родинній раді було обрано Нііжинський історико-філологічний інститут. Це був другий, після Петербурзького, історико-філологічний інститут у державі, і сюди на державне утримання приймали лише медалістів. Навчальний заклад славився своєю історією та знаменити випускниками. До тогож, життя у Ніжині дешевше ніж у столиці, та й Бєлгород, де залишилися дочки Ірма, Лідія та Мері, недалеко.
Федерси побачили Ніжин 11 вересня 1905 року. Ось як цю подію описує син художника Георгій Федерс: «Потяг прибув рано вранці. Візник, дюжий дядько з довгими сивими вусами, у свитці та драному солом`яному капелюсі, привіз нас у місто, що відстояло від вокзалу за три версти. Булижна мостова вся була у вибоях, і бричка рухалась нею як човен по хвилях.
Ніжин виявився невеликим містом, не більшим за Бєлгород, славетним у ті роки своїм інститутом – бувшою гімназією вищіх наук, (де свого часу навчався Гоголь), а також чудовими маринованими огірочками та варенням з вишень, яке місцеві монашки виносили продавати на вокзал до потягів. Ми зняли дві кімнати на Грецькій вулиці у непоказному будиночку».
Згодом Федерси оселилися у будинку на площі проти інституту. Сьогодні на фасаді цього будинку встановлено меморіальну дошку.
Юлій Янович переживав не найкращі часи. Хворів, проте і далі писав картини. Коли хвороба ненадовго відпустила, Ю. Феддерс задумав організувати виставку своїх робіт у себе на батьківщині в Ризі. 19 червня 1908 року художник відзначив 70-річчя. Після дня народження стан його здоров'я значно погіршився. Федерси повернулися до Ніжина. Біля будинку на нього вже чекала санітарна карета. Відомий ніжинський лікар Галицький оглянув хворого і сказав, що потрібна операція: у сечовому міхурі є камінці.
Родина Федерса у Ніжині
Юлія Яновича відвезли до київської клініки професора Малиновського. У серпні 1908 року йому успішно зробили операцію, і художник за два тижні повернувся до Ніжина. Проте радість була короткочасною. Федерс захворів на жовтяницю. Почалося запалення шлунку. Лікарі були безсилі. 1 лютого 1909 р. Юлій Янович помер. На похорон художника зібралася майже вся студентська молодь міста. Георгій згадував: «Студенти винесли труну на засніжену тиху вулицю, несли її на руках цілий квартал і лише потому поставили на катафалк. Мої однокурсники Ася Висоцький, Толя Порохов, Женя Крутіков та Коля Турчановський йшли попереду з вінками та орденами покійного на атласних подушечках. Мати була така слаба, що не змогла б пройти пішки три версти до кладовища. Вона їхала разом із священником. Біля кладовища процесію зустрів глухий скорботний звук великого дзвону. Зграя воронів з полохливим карканням злетіла над старими липами. Труну поставили на край розритої могили. Священик прочитав молитву. Затим труну опустили у могилу. Мати, яку підтримув я та двоє моїх товарищів, стояла на краю могили і щось шепотіла побілілими губами»
Ю.Я.Федерс був похований у Ніжині на території Іоанно-Милостивого православного кладовища (південна околиця Ніжина початку ХХ ст..), де за місцевою традицією також хоронили протестантів, зокрема, лютеран. Після зруйнування цього кладовища у повоєнний час, надгробок з поховання Ю.Я.Федерса опинився на території розташованого поруч - через дорогу, також поруйнованого Католицького кладовища.
1984 року було урочисто перенесено надгробок з поховання Ю.Я.Федерса на територію Центрального Троїцького міського кладовища і встановлено неподалік церкви св. Костянтина та Олени.
Роботи художника знаходяться у багатьох музеях: Ризькому художньому музеї, Третьковській галереї, художніх галереях України, Естонії, Бельгії та в приватних зібраннях. Одна з картин видатного майстра, написана підчас його життя у Ніжині, нині прикрашає зал картинної галереї Ніжинського Державного Університету ім. Миколи Гоголя.
Син художника - Георгій Федерс по закінченні інституту працював вчителем гімназії Г.Ф.Крестинської, приймав активну участь у аматорських театральних виставах. Після звільнення Латвії від німецьких окупантів, з 1944 р. оселився у Ризі, працював журналістом. Він подарував Ризькому художньому музею колекцію картин батька і написав художню книгу про його життя і творчість «Течёт речка Персе…».
Один з екземплярів книги Г.Федерс подарував нашому краєзнавчому музею.
Лілія Руденко
Завідуюча музею «Поштова станція» відділу Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського
