Нещодавно мені довелось купувати «англійські» шпильки на ніжинському ринку. Начебто нічого особливого – звичайна річ. Шпильки були сформовані в набори по 10 штук різного розміру. Продавець відразу запитав скільки таких наборів буду брати. Я здивувалась, адже товар не першої важливості, так би мовити. А потім здивувалась ще більше, коли він почав розповідати, який це може бути гарний подарунок молодятам на весілля. То б то, ви даруєте декілька наборів шпильок, котрі в змозі захистити подружню пару від пристріту протягом тривалого часу, а це вартує не одної тисячі гривень, якщо розібратися. І хоча порада, м’яко кажучи, дивна, але тема пристріту не нова.
Пам’ятаєте, як багатьом з нас в дитинстві бабуся приколювала до кишені або спіднички шпилечку, про всяк випадок? Вважалося, що негативна енергія залітала у вушко оберега, проходила по всій довжині метала, доходила до вістря і залишалась там, мов у капкані, адже закрита шпилька міцно тримала зло «під замком». Але, насправді, не все так просто, бо не кожна річ може бути оберегом.
Хочете відчути в собі дар мага-чарівника? Тоді купуйте шпильку та свічку, чекайте коли Місяць буде в зростаючій фазі й саме у вівторок ввечері розпочинайте нескладний магічний ритуал. Треба усього тільки потримати гострий кінець шпильки над вогником свічки, а вже потім приколоти її до одягу. На цьому секрети пані Шпильки не закінчуються. Наприклад, вона не є англійкою за походженням, як нам здавалось.
Насправді її винахідником був американський інженер Уолтер Хант, який і запатентував свій винахід в 1849 р.
Проте спритнішим виявився британець Чарльз Роулі, який запатентував аналог шпильки цього ж року у себе на батьківщині. Відтоді її стали називати «англійською». Ну, а головна місія цієї пані - сколювання й скріплення шматків тканини або частин одягу, в разі необхідності. Наприклад, на початок ХХ ст. військові пришпилювали вузол краватки до коміру сорочки за допомогою «англійської» шпильки.
Але є ще одна особлива таємниця у цієї тендітної пані.
Золоті або срібні брошки й сережки у вигляді шпильок, прикрашені навіть дорогоцінним камінням можна й зараз побачити в ювелірних крамницях. Мабуть, так і виглядає зоряний час тих, хто залишається собою і зберігає власне «обличчя» протягом не одного століття.
Лариса КУЛИК, наукова співробітниця відділу фондів НКМ ім. Івана Спаського.
