«Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна», — цими словами, виголошеними 22 січня 1919 року, було засвідчено Акт Злуки двох частин нашої держави.
Відповідно до Акту, Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) отримувала автономію в межах Української Народної Республіки (УНР) з широкими повноваженнями, включаючи власний парламент, уряд і збройні сили, а також було введено спільний державний герб — тризуб. Проте об’єднання УНР і ЗУНР фактично не відбулося, оскільки рішення про їх злуку потребувало затвердження на Установчих зборах, які так і не вдалося скликати.
Не сприяла поліпшенню ситуації й геополітичні обставини: посягання більшовиків, білогвардійців та поляків утворили так званий «трикутник смерті», в епіцентрі якого опинилась Україна. Уряд УНР вирішив поступитись західноукраїнськими землями на користь Польщі в обмін на допомогу в боротьбі з «червоними», що спровокувало невдоволення лідера ЗУНР Євгена Петрушевича. Тому наприкінці 1919 року Акт Злуки втратив чинність. Українському народу знову не вдалося втілити свій історичний шанс на створення єдиної держави
Ця ситуація має стати гірким уроком для сучасних українців, закликом до всенаціональної спільності, адже сила наших людей – в єдності. Віримо, що в найближчому майбутньому здійсняться «… віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України».
- 1. Акт Злуки ЗУНР та УНР. Фото з сайту: https://www.radiosvoboda.org/a/30384765.html.
- 2. Мапа України, яку було видано у Відні у 1919-му або в 1920 році у видавництві «Кристоф Райсер та сини». Художник «Verte», автор ідеї – Г. Гасенко. Фото з сайту: https://www.radiosvoboda.org/a/30313039.html.
-
Роман АВРАМЕНКО, науковий співробітник відділу Музей історії Ніжина
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
