Пригадуєте, як у творі М. Булгакова «Собаче серце» члени жилкому пропонували професору Ф.Ф. Преображенському «взять насколько журналов в пользу детей Германии по полтиннику штука»? Туброта про німецьких дітей це добре. Але що робити з сотнями тисяч своїх дітей, яки залишились без батьківської турботи, без даху над головою після того як більшовики «мы наш, мы новый мир» почали будувати? Статистика наводила жахливу цифру – на поч. 20-х рр. минулого століття в Україні діяло 1511 дитячих будинків, 33 трудові колонії, 14 трудових комун, 9 дитячих містечок, 22 будинки для підлітків, в яких виховувалося 170 тис. дітей. З них 17 тис. безпритульних були переселені в голодні роки в Україну (на початках – без видачи коштів на їх утримання).
Не оминуло це явище і наше місто. Безпритульних дітей збирали та розміщували в дітбудинках. На 1 серпня 1923 р. в місті 7 дитячих будинків: № 1, 3 та 5, № 2 (єврейський дитбудинок), № 4 (так званий Поволжський), № 1 та 2 при окрздраві. Восени 1925 р. в них перебувало 536 малих безхатьків, з яких 109 круглі сироти. Ще 1147 безпритульних дітей були зареєстровані по району, 25 % з яких теж сироти. І не всі діти були місцевими. Згідно іменного списку у дитбудинках міста перебували діти з Калужської, Рязанської, Воронежської, Тамбовської, Мінської, Симферопольської, Харківської губерній, з міст Київа, Чернігова, Ставрополя, Петрограда та Маруполя.
Акти обстеження умов утримання дітей у дитбудинках показали катастрофічний стан справ: нестача ліжок, змінної білизни, одягу та взуття, столового та кухонного посуду, перенаселеність дітей у спальних кімнатах, майже цілковита відсутність ліків для хворих дітей. Приміщення цих закладів були розташовані у різних районах міста. Це значно ускладнювало доставку продуктів, утримування та ремонт самих будівель. Викликали питання «пестрота работы персонала, укладов жизни и воспитания» (і це при намаганні совєтов уніфікувати освітню та культурну сфери життя). Вихід з ситуації побачили у концентрації дітей та педагогічного персоналу в одному місці. Так було організовано дитяче містечко ім. В. Воровського в житлових корпусах на той час уже бувшого жіночого Введенського монастиря (монашки були відселені в приміщення монастирського готелю по вул. К. Маркса). Директором дитмістечка призначили доктора Смуровського.
У 1924 р. при ВУЦВК було створено всеукраїнське добровільне товариство під назвою «Друзі дітей», яке повинно було сприяти подоланню масової безпритульності дітей.
З метою безпосередньої участі трудящих в боротьбі з дитячою безпритульністю у місті активно утворюються осередки «Друзів дітей» на підприємствах та в закладах для шефства (допомога в залежності від потреб) та патронату (надання матеріальної допомоги). Осередок утворювався у разі коли знаходилось не менше 15 осіб, бажаючих добровільно стати його членами. У 1925 р. в Ніжині було 22 осередки товариства «Друзі дітей» які налічували близько 800 членів. Кожен член осередку мав квиток та значок. Кошти осередків складались з членських внесків, розмір яких визначався на загальних зборах; пожертв, прибутків від концертів та вистав, прибутків від виробничих підприємств, від продажу патентів на торгівлю та ігорного бізнесу (як це не дивно звучить на початку 20-х рр.). З архівних документів відомо про існування у місті на той час «Казино у Шевченківському парку та Клубу-Казино по вул. Стефана Яворського, 16». У грудні 1924 р. Ніжинський окрвиконком прийняв постанову: запровадити на користь безпритульних дітей оклейку марками наливок, пива та вина, що продаються в їдальнях, кафе, ресторанах, крамницях та кіосках по нормі – пляшка наливки до 300 міцності «прикрашалась» маркою вартістю 10 коп., пляшка вина міцністю від 140 до 200 маркою вартістю від 5 до 8 коп., на пляшку пива ліпилась марка за 2 коп.
На кінець 1924 р. міськими осередками «Друзів дітей» дитячому містечку ім. В. Воровського, де перебувало 450 дітей, надана матеріальна допомога в сумі 2650 крб. Як виявилось, такі суми були краплиною в океані проблем, які існували в роботі цього закладу. На початок наступного року ця сума становила вже 22 480 крб. Тож, бачимо товариство “Друзі дітей” розгорнуло в Ніжині досить активну діяльність і безсумнівно впливало на покращення становища безпритульних дітей.
На початок 30-х рр. статистка свідчила про скорочення в Україні дитячих установ для безпритульних до 1202, значно скоротилось число дітей, які там перебували – 84500. Причиною цього, ймовірно, був процес «розвантаження» дитбудинків шляхом реевакуації дітей, яких розшукували батьки. Почався також процес повернення місцевих дітей в родини, які раніше, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, передавали нащадків по рішенню спеціальної комісії до дитбудинків. У січні 1936 р. ВУЦВК прийняв Постанову про розформування Всеукраїнського товариства «Друзі дітей», його інфраструктура перейшла під управління освітнього та медичного відомств.
Наталія ДМИТРЕНКО, заступниця директора з наукової роботи
