Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва у Ніжинській громаді відзначили рядом творчих заходів. У їх числі ювілейні урочистості з нагоди 125-річчя від дня народження народного художника України, нашого земляка-борзенця Олександра Саєнка. Урочистості почалися з відкриття у художньому відділі Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського ретроспективної виставки «Золоте перевесло мистецької династії Саєнків», присвяченої трьом поколінням цієї творчої династії.
Так склалося, що нинішній рік став ювілейним не тільки для Олександра Ферапонтовича, а й для його доньки, відомої в Україні діячки в галузі збереження пам’яток історії і культури та популяризації мистецької спадщини, знавчині музейної справи, художниці декоративного мистецтва й режисерки багатьох мистецьких акцій в Україні й за кордоном Ніни Саєнко та внучки, кандидатки мистецтвознавства, заслуженої діячки мистецтв України Лесі Майданець-Саєнко.
Свого часу мені пощастило відвідати художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» на малій батьківщині видатного земляка, митця-декоратора у Борзні, де багато років свого життя жив і творив Олександр Ферапонтович. Здавалося, тут все дихає творчістю й історією - в експозиції музею багато творів художника, документів, книг, родинних фотографій, його особистих речей. Вагому частину експозиції складають твори Олександрав Саєнка – монументальні панно, виконані в техніці інкрустації соломкою, живописні полотна і графіка, килими й гобелени, вибійчані панно і тканини. Багато робіт приурочені іншим видатним історичним постатям – уродженцю Борзни Семену Палію. Тут же представлені його кращі монументальні твори на тему Шевченкіани, живописний портрет Тараса та інші картини, пов’язані з перебуванням Кобзаря на Борзнянщині у Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Василя Білозерського, Віктора Забіли. Відтак приємно було знову поринути у чарівний світ мистецтва, серцем ще раз доторкнутися до історії й культури митця, який зробили величезний внесок у розвиток історії, культури та традицій рідного краю…
На виставці були представлені роботи кількох мистецьких напрямків, оскільки різностороннє обдарованим був і сам Саєнко, його мистецькі гени передалися його доньці Ніні й внучці Лесі. Відтак у представлену на виставці творчу родинну композицію органічно вплелися роботи обох видатних мисткинь, які були почесними гостями вернісажу - вишукані килими і гобелени, батик, вибійка, декоративні тканини, а також панно, виконані в техніці інкрустації соломою тощо. У творах цих миткинь яскраво виражений український національний колорит й водночас, кожен має свій власний і неповторний почерк, виразне відчуття ритму, динаміки, внутрішнього руху. Здавалося, що кожна з представлених робіт буквально дихала історією України, українською літературою, поезією, природою…
Відкриваючи виставку, головна спеціалістка управління культури Ніжинської міської ради Євгенія Липовецька зазначила на тому, що творчий доробок мистецької динасії Саєнків – це переконливий приклад розвитку українських національних традицій, спадкоємності поколінь, вагомих досягнень національної культури, а представлені на ній твори віддзеркалюють не лише тенденції часу, потужний шлях становлення українського декоративного мистецтва, а й актуальні за сучасними ідеями та сміливими інтерпретаціями, витримані в національному стилі з глибинним проникненням у закодований світ давньої символіки, знакових систем, яскравою колористикою та художньою довершеністю.
З вітальним словом до присутніх на відкритті виставки звернулися т.в.о. директора музею Тетяна Брязкало, секретар Ніжинської міської ради Юрій Хоменко, заступник голови міської ради з питань діяльності виконавчих органів Сергій Смага, начальник управління культури міської ради Тетяна Бассак. У своєї виступах вони наголошували на тому, наскільки важливим є те, що сьогодні ми можемо пишатися й радіти творам цілої династії Саєнків, яка не лише зберігає, а й примножує традиції українського народного мистецтва. Їхня творчість – це переконливий приклад розвитку українських традицій та вагомих досягнень національної культури. Справді, представлені тут роботи віддзеркалюють не лише тенденції часу, потужний шлях становлення українського декоративного мистецтва, а й актуальні зав сучасними ідеями та сміливими інтерпретаціями, витримані в національному стилі з глибинним проникненням у закодований світ давньої символіки, знакових систем, яскравою колористикою та художньою довершеністю.
Приємним музичним подарунком для всіх присутніх став виступ учасників зразкового хору «Сяйво» Ніжинської музичної школи.
Після ознайомчої екскурсії історичним центром Ніжина представники мистецької та наукової спільноти разом з шанувальниками творчості цієї талановитої династії зібралися за «круглим» столом «Мистецькі традиції та інновації у творчості династії Саєнків ХХ–ХХІ ст.». Учасники обговорили культурне значення та інноваційний внесок родини Саєнків у розвиток українського образотворчого мистецтва кінця ХХ — початку ХХІ століть.
Аналізуючи творче надбання Олександра Саєнка, присутні акцентували увагу на художньому доробку митця, зокрема, на його внеску у розвиток української Шевченкіани, У ході розмови присутні також обговорювали питання важливості музейних збірок творів Саєнків, а також роль художньо-меморіального музею О. Саєнка та Мистецької студії ім. О. Саєнка у патріотичному вихованні дітей та молоді.
фото nizhyn.rada
Підсумовуючи роботу круглого столу, присутні наголошували на вагомості творчої спадщини цієї династії як неоціненного внеску у розвиток української культури, яка надихає і сьогодні, а збереження та популяризація мистецьких надбань родини Саєнків залишається важливим завданням для майбутніх поколінь…
КАТЕРИНА МИХАЙЛЕНКО
На знімках: фрагменти відкриття виставки.
Для довідки:
Олександр Саєнко народився у невеликому містечку Борзна, що на Чернігівщині, в 1899 році в сім’ї Саєнків – директора школи садівництва Ферапонта Петровича та козачки Мотрони Іллівни.
Ще підлітком виявив потяг до малювання. Зустріч з Ганною Барвінок та Петром Ге мали той щасливий результат, що Саєнко вступив до Петербурзького імператорського училища для глухонімих, де здобув освіту і основи образотворчої грамоти. Складними були шляхи досягнення омріяної мети: Київське художнє училище, Миргородський художньо-промисловий інститут, Українська Академія мистецтва, де вчився у видатних педагогів – Василя Кричевського та Михайла Бойчука.
Перші роботи студента Української Академії мистецтва засвідчують неабиякі здібності, пошук власної мистецької мови, що базується на розвиткові традицій, переосмисленні народної творчості під кутом професійної культури (“Минуле”, 1920; “На панщині пшеницю жала”, 1922; “Українське село”, “Портрет Мотрони Саєнко”, 1922; “Козак на коні” тощо.
1928 року Олександр Саєнко закінчує Академію, захистивши дипломну роботу “Проєкт художнього оформлення інтер’єра сільради”.
Особливе місце у ранньому доробку митця посідає оформлення історичної секції Всеукраїнської академії наук 1928 року під керівництвом Василя Кричевського. Виконуючи для приміщень секції два панно “Козак Мамай” та “Невільники”. Вперше в архітектурі було застосовано оформлення інтер’єрів з використанням техніки мозаїчного набору соломою як різновид монументального малярства.
У 1930-ті роки Олександр Саєнко створює серію тканин у техніці вибійки, призначених для представлення за межами України; з групою художників формує і розписує керамічний посуд; бере участь у мультиплікації дитячих казок. Успішно експонуються його твори на першій виставці українського народного мистецтва у Києві, Москві, Прибалтиці, Парижі (1936). За участь у виставці нагороджений дипломом першого ступеня. Для оформлення Українського павільйону на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві виконав серію панно (“Танок”, “Збирання яблук”, “Колгоспниця”, “Птахи”, 1939-1940).
Новими гранями своєї творчості постає Олександр Саєнко у повоєнні роки, працюючи над циклом “Дума про Україну”. Митець звертається до історичної теми (“Козак Мамай”, “Семен Палій з люлькою”, “Іван Сірко”), поповнює Шевченкіану (“Реве та стогне Дніпр широкий”, “Невільники”), створює панно “Дума про хліб”, “Квітуча земля”, “Золота Україна” – вони славлять Людину, її працю на Землі.
Ніна Саєнко відома в Україні як діячка у галузі збереження пам’яток історії та культури, популяризації мистецької спадщини, знавчиня музейної справи, мистецтвознавиця, художниця декоративного мистецтва, режисерка масштабних мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Мистецькі твори Ніни Саєнко – тематичні гобелени, килими, мозаїки соломою, вибійки здобули визнання на численних національних і міжнародних виставках. Ніна Олександрівна знана також своєю активною мистецтвознавчою працею, її публікації (понад 200) в книгах, енциклопедіях, наукових виданнях, каталогах та часописах. Мисткиня нагороджена орденами княгині Ольги І, ІІ, ІІІ ступенів.
Леся Майданець народилась у Києві у родині відомих українських художників. Закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (Львівська Академія мистецтв), факультет художнього текстилю. Її дипломна робота – гобелен “Присвята Олександру Саєнко”. Вона є членкинею Національної Спілки художників України, Європейської текстильної асоціації, кандидатка мистецтвознавства, професорка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука. Нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари за благодійну роботу з глухонімими дітьми.
Мистецьке кредо Лесі Майданець – творити світ краси, гармонії і добра.
