5 – 80 років тому народився В’ячеслав Сергійович Єсипенко (1945), лікар.
Випускник Ніжинського медичного училища (1963).
Кандидат медичних наук (1989). Доцент кафедри травматології та ортопедії Одеського державного медичного університету (2005). Автор 61 наукової работи з актуальних питань травматології і ортопедії, 32 раціоналізаторських пропозицій та 2 авторських свідоцтв. Нагороджений 2 бронзовими і 1 серебряною медалями ВДНГ СРСР та медаллю «За добросовестный труд».
5 – 80 років тому народилася Людмила Мойсеївна Циндрик (1945–1995), оперна та концертно-камерна співачка (колоратурне сопрано), педагог.
Народилася в смт. Куликівка на Чернігівщині. Вокальну освіту здобула в Ніжинському державному педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя (клас заслуженої артистки України Марії Бровченко).
Закінчила Московську консерваторію ім. П. Чайковського (1972). Заслужена артистка Киргизії. Солістка Фрунзенського театру опери та балету (1972–1983). Доцент Алма-Атинської консерваторії (1983). Активістка товариства «Україна» в Алма-Аті.
8 – 80 років тому народилася Євгенія Іванівна Коваленко (1940-2024), педагог.
Працювала в НДУ ім. Миколи Гоголя (з 1988 р.) Завідувачка кафедри педагогіки та педагогічної майстерності (з 1998 р.).
Кандидатка педагогічних наук (1976). Доцент (1981). Професорка (2003). Відмінник освіти України (1990). Засновниця наукової школи з вивчення розвитку школи і педагогічної думки в Україні в Х1Х–ХХ ст. У складі робочої групи Міністерства освіти і науки України брала участь у розробці низки галузевих стандартів вищої педагогічної освіти України. Авторка понад 250 наукових праць, монографій та навчально-методичних посібників. Упорядник «Вибраних педагогічних творів» Софії Русової у 4-х томах, автор монографії «Освітня і педагогічна діяльність Софії Русової» та ін. Нагороджена медаллю Петра Могили «За наукові досягнення» (2007). Головна редакторка «Наукових записок» (серія «Психолого-педагогічні науки») НДУ ім. Миколи Гоголя.
8 – 105 років тому народився Іван Фотійович Стаднюк (1920–1994), прозаїк, сценарист, драматург.
Закінчив 6-й клас школи №1 у Ніжині, де директором бібліотечного технікуму був його брат Яков.
Учасник Другої світової війни. Лауреат Державної премії СРСР (1983). Заступник головного редактора журналу «Огонёк» (1965-1972). Автор відомих творів: роману про українське селянство «Люди не ангели» (1960-1965) та монументального роману-епопеї «Війна» (1971–1990) (Державна премія СРСР, 1983). Написав сценарії фільмів: «Максим Перепелиця» (1955), «Артист з Коханівки» (1961), «Ключі від неба» (1965), «Між високих хлібів» (1970), «Дипломати мимоволі» (1978, у співав.), «Війна» (1990, т/ф, 6 с, у співавт.).
Нагороджений орденами: Леніна (1984), Жовтневої революції (1980), Вітчизняної війни 1 ступ. (1945, 1985), 2 ступ. (1944), Червоної Зірки (1942, 1955), Трудового Червоного Прапора (1970), Знак Пошани (1967), медалями.
9 – 120 років тому народився Вадим Олександрович Дорошенко (справж. прізв. Дрочинський) (1905–1944), мовознавець, перекладач.
Завідувач кафедри загального мовознавства НДПІ (1936).
Кандидат філологічних наук (1935). Професор (1935). У червні 1938 р. заарештований як «учасник української контрреволюційної повстанської організації». Засуджений до розстрілу Чернігівським обласним судом. 3 травня 1939 р. виправданий, після тортур звільнений. У січні 1941 р. знову заарештований. Рішенням Дніпропетровського обласного суду від 21–28 квітня 1941 р. засуджений до розстрілу, який замінено 10 роками таборів. Загинув 30 грудня 1944 р. Реабілітований (1956). Чоловік Ольги Мак. Життя В. Дорошенка стало основою книги Ольги Мак «З часів єжовщини. Спогади» (Мюнхен, 1954).
11 (26 лютого за ст. ст.) – 120 років тому народився Василь Семенович Ващенко (1905–1993), мовознавець.
Уродженець Ніжина.
Доктор філологічних наук (1959). Професор (1959). Заслужений діяч науки і техніки України. Основоположник досліджень у галузях української діалектології, лексикографії, лексикології лінгвістостилістики, історії мови. Автор розділів у книзі «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» (К., 1973) та низки статей, присвячених питанням української літературної мови, історії українського мовознавства, першим підручникам української мови. Уклав кілька підручників і посібників з сучасної української літературної мови для середньої та вищої школи. Відповідальний редактор «Словника мови Шевченка» (т. 1–2, К., 1964; Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1989).
15 – 165 років тому відкрито (1860) у Ніжині недільну школу для ліквідації неписьменності серед населення міста при Юридичному ліцеї кн. Безбородька.
Відкрита за сприяння відомого хірурга та громадського діяча Миколи Пирогова (1810–1881), попечителя Київського навчального округу (до якого входив і Ніжин).
15 – 40 років тому засновано (1985) Ніжинський народний аматорський хор ветеранів війни та праці при Ніжинському Будинку культури.
Постановою колегії обласного управління культури хору присвоєно почесне звання Народний аматорський колектив (2002). Пісенний репертуар: українські народні пісні, пісні на воєнну тематику. Колектив брав участь у фестивалі хорів ветеранів у Харкові (2003), у Міжнародному фестивалі «Ратному подвигу славу поём» у Брянську (Росія) (2008), у 4-му регіональному фестивалі хорів ветеранів війни та праці «Згадаймо ті роки» у місті Валки Харківської області. Перший керівник хору – заслужений працівник культури України Наталія Даньшина, згодом – Наталія Уварова. Нині диригенти хору – Ірина Литвинець, Анатолій Поташов.
17 – 80 років тому народилася Ганна Стефанівна Сазоненко (1945), педагог, громадський діяч.
Закінчила НДПІ ім. М.В. Гоголя (1970).
Закінчила Інститут відкритого суспільства (Open Society Institute, OSI) (Угорщина). Розпочала педагогічну роботу у загальноосвітніх навчальних закладах Чернігівщини (з 1970 р.). Кандидат педагогічних наук. Відмінник освіти УРСР. Заслужений учитель України (2004). Відмінник столичної освіти (2007). Народний учитель України (2009). Переможець Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» з українознавства. Член Міжнародної координаційної ради з питань українознавства, президент освітянського «Партнер-клубу», член редколегії журналів «Директор школи, ліцею, гімназії», «Українознавство», «Практика управління закладом освіти», «Управління освітою». Директор Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Тараса Шевченка (з 1992 р.).
Нагороджена орденами княгині Ольги 3 ступ. (2000), Ярослава Мудрого 5 ступ. (2006), Святого рівноапостольного князя Володимира 3 ступ., Кирила та Мефодія, медалями «В пам’ять 1500-ліття Києва», «А.С. Макаренко», знаком «Софія Русова», нагрудним знаком Київського міського голови «Знак пошани».
21 (9 березня за ст. ст.) – 185 років тому народився Франциск Казимирович Богушевич (1840–1900), білоруський поет-мислитель.
Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1868). Понад 15 років проживав на Чернігівщині, працював у Ніжинському, Чернігівському, Борзнянському окружних судах. Його ім’ям названа одна з вулиць Ніжина.
Основоположник критичного реалізму, нового етапу в розвитку білоруської літератури XIX ст. Брав участь у польському повстанні 1863 р, у Білорусії та Литві.
22 (9 березня за – 110 років тому народився Прокіп Дмитрович Мисник (псевд. П. Полтавченко) (1915–1977), літературознавець, письменник, критик.
Випускник НДПІ (1938).
Член СП СРСР (1956). Редактор газети «Радянська освіта» (1944–1954), головний редактор журналу «Література в школі» та «Українська мова та література в школі» (1954–1977). Учасник Другої cвітової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.
26 – 400 років тому надано (1625) польським королем Сигізмундом III Ніжину Магдебурзьке право та герб із зображенням св. Юрія Змієборця на коні, який списом вражає змія («Святой великомученикъ и ПобѢдоносецъ Георгій на конѢ, в зброяхъ убранный, копіемъ змѢя поражающій»).
Озброєний вершник символізує захист рідної землі від ворогів, боротьбу добра зі злом і перемогу добра. Зображення Св. Юрія розміщувалося на головних брамах Ніжинської фортеці, на будинку міського маґістрату, на всьому міському майні, міській печатці, на цехових прапорах та знаках (зокрема – гончарного цеху).
26 – 65 років тому народився Микола Олександрович Шумський (1960), диригент, музикант, педагог, громадський діяч.
Викладач НДУ ім. Миколи Гоголя (з 1985 р.). Завідувач кафедри інструментально-виконавської підготовки факультету культури і мистецтв (з 2002 р.). Учасник відомого в Україні та за її межами «Ніжинського дуету баяністів», створеного (1986) спільно з Володимиром Дорохіним. Дует уперше в Україні репрезентував програму духовної музики у власній транскрипції для дуету багатотембрових баянів.
Заслужений артист України (1996). Член Національної Всеукраїнської музичної спілки (1993). Відмінник освіти України (1995). Переможець багатьох Міжнародних музичних конкурсів. Автор науково-методичних праць, інструментовок для оркестру народних інструментів (біля 300), аранжувань та обробок для мішаного хору, транскрипцій для дуету баяністів, музики до хореографічних композицій. Нагороджений орденом «За видатні досягнення у музичному мистецтві» НМАУ ім. П.І. Чайковського (2008).
30 (17 березня за ст. ст.) – 125 років тому народився Лесь Гомін (Королевич Олександр Дмитрович) (1900–1958), письменник доби Розстріляного відродження, педагог, фольклорист, журналіст.
Викладач української літератури НДПІ ім. М.В. Гоголя (1939–1957). Керував літературною студією інституту. Цікаві й нині його дослідження, присвячені історії інституту «До питання студентського страйку 1905 р. в Ніжині», «З минулого Ніжинського інституту». В основі роману «Люди» лежать події, пов’язані з життям Ніжинського педінституту у перші місяці Великої Вітчизняної війни.
Друкуватися почав з 1919 року. Автор відомого роману «Голгофа» (1934), який частково друкувався в літературно-художньому журналі «Металеві дні», але окремою книгою вийшов тільки у 1959 році, після смерті письменника. Досліджував українську народну творчість, опублікував літературно-критичні статті про І. Франка, І. Тобілевича. Член Спілки письменників України (1934). Репресований (1935). Реабілітований (1958).
