Сьогодні всім відомо, що тютюн – отрута, а куріння – зло! Але так вважали не завжди і, не для всіх тютюн був злом. У середині 19 ст. навіть лікарі помилково рекомендували куріння спортсменам для розвинення і покращення дихання та кисневого обміну в організмі. А ще, у 18-19 ст. саме тютюн був одним з головних статей доходу та запорукою добробуту багатьох родин землеробів, у тому числі і на Ніжинщині. Як писав у липні 1817 р. своєму щоденнику князь І.М. Долгорукий: «Навколо Ніжина всі поля та городи засіяні тютюном, тут важливий торг ним ведеться, його возять по всій Росії». Йому вторила Чернігівська губернська газета «великі плантації тютюну, тягнуться по місту паралельно з бруківкою». У Ніжинському повіті в середині 19 ст. збирали з полів до 100 000 пудів тютюну в рік. Греки, які оселилися у Ніжині, помітили прибутковий товар і налагодили постачання і торгівлю місцевим та привозним (турецьким, американським) тютюном.
Ніжинський грек Михайло Іванович Бостанжогло (Бостанджогло, Бостанджиогло, Bostanjoglo) (25.06.1789 – 06.07.1863) – майбутній «тютюновий король», засновник однієї з найстаріших тютюнових фірм у Російській імперії, теж починав із закупок та постачання тютюну. На початку 19 ст. він відкрив у центрі Москви два магазина під назвою «Турецька лавка» у торгових рядах біля Красної площі, де торгував турецьким, американським, французьким тютюном, трубками, чубуками, маслинами, оліями (оливковою, трояндовою), кавою тощо. У 1820 р. заснував власну тютюнову фабрику з випуску курильного тютюну і сигар.
У 1845 р. на фабриці Бостанжогло діяло 7 машин та працювало 44 робітника. Річне виробництво досягло 86 тисяч рублів. У той же час найближчі конкуренти - земляки, ніжинські греки, мали значно менший дохід. Д.М. Казасмані мав 1 машину, 3-х робітників, виробництво на 5 тис. руб.; Є.К. Кутулі - 1 машину, 1 робітника, виробництво на 2 847 руб.; К.С. Філітіс – 1 машину, 2 робітників, дохід -2 066 руб.; М. Сарьяні - дохід 427 руб. Вважається, що М.І. Бостанжогло першим почав виробляти цигарки. На його фабриці випускали курильний тютюн у паперових гільзах, які замінили звичні чубуки та трубки. Про це вперше згадується у документах фабрики 1844 р.
У 1853 р. підприємство розширилося, були збудовані новий виробничій корпус та фабрична школа. Обидва сини Бостанжогло – Василь (1826-1876) та Микола (1826-1891), які народилися у Ніжині, - увійшли до родинної справи і разом батьком організували компанію «Товариство тютюнової фабрики М.І. Бостанжогло». Товариство включало однойменну фабрику, тютюнові плантації на півдні Росії (у тому числі на Ніжинщині), в Туреччині та Болгарії. Компанія мала тютюнові магазини та склади у Москві, Санкт-Петербурзі, багатьох інших містах імперії: Казані, Омську, Ризі, Варшаві, Вільні, Гельсінгфорсі, було представництво у Берліні.
М.І. Бостанжогло вступив у 1-шу купецьку гільдію, йому було присвоєно звання спадкового почесного громадянина, неофіційно його називали тютюновим королем. М.І. Бостанжогло помер у Москві, похований на цвинтарі Ново-Олексіївського монастиря.
У 1873 р. родинна справа перейшла до онуків. Правління «Товариства тютюнової фабрики «М. Бостанжогло»» очолили Василь Миколайович (1860-1920) та Михайло Миколайович (1862-1931) Бостанжогло, які володіли 40% акцій кожний. З 1881р. по 1918 р. фабрикою керував менший з онуків – Михайло.
У 1884 р. робітники фабрики страйкували через зменшення заробітної платні, після технічних удосконалень. Для заспокоєння робітників та припинення страйку крім місцевої поліції знадобилося 70 кінних і піших жандармів. Щоб уникнути подібних інцидентів у подальшому, власники фабрики витрачали значні суми на покращення умов праці та побуту працівників. Були збудовані гуртожитки, школи для робітників та їх дітей, приймальне відділення лікарні. Представники родини Бостанжогло активно займалися благодійністю.
Станом на 31 грудня 1901 р. вартість товариства сягнула 1 млн 928 тис. 300 руб., основний капітал - 650 тис., прибуток - 87 400, чистий прибуток у межах 45-50 тис. руб. щорічно. На фабриці працювало 1132 людини (1903). У 1914 р. було випущено 500 тис. кг тютюнових виробів. Фірмовими виробами були цигарки «Пахарь», «Прелесть», «Ландыш» і, найдешевші, 3-го сорту, - «Голубка». Після 1917 р. фабрика була націоналізована і стала називатися «Красная звезда». Родина Бостанжогло втратила все, але не емігрувала. Подальша доля нащадків тютюнового короля – окрема і трагічна історія.
Лілія Руденко, зав. відділу «Музей «Поштова станція»» НКМ ім. І. Спаського
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
Фотографії: Михайло Іванович Бостанжогло. Зразки продукції фабрики.
