2 листопада — день пам’яті Федора Арвата (1928–1999), педагога, мовознавця, організатора освіти, академіка-засновника Академії педагогічних наук України (1992).
Федір Арват 17 років очолював Ніжинський виш, відкрив нові спеціальності, кафедри, сприяв створенню Музею рідкісної книги.
Випускник філологічного факультету Одеського університету, він присвятив життя розвитку української педагогічної науки. Працював у Чернівцях і Ніжині, де понад 17 років очолював Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя (1978–1995).
За час його ректорства відкрито нові спеціальності, кафедри, аспірантуру, створено Музей рідкісної книги. Арват започаткував наукову школу з теорії та історії перекладу, був автором і співавтором підручників, досліджень із культури мови, перекладознавства, педагогіки спілкування.
Його ім’я - серед тих, хто формував інтелектуальне й духовне середовище української освіти другої половини ХХ століття.
Вашій увазі уривок зі статті «Федір Арват: «Неосвічений народ ніколи не буде вільним», авторства Олександра МІХНА, директора Педагогічного музею України, кандидата педагогічник наук
НІЖИН. АКАДЕМІК
Очолюючи протягом майже двох десятиліть (1978–1996) Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя, Федір Арват зробив неоціненний внесок у справу розвитку традицій та збагачення цього славетного навчального закладу. Саме в цей період розкрився його вроджений хист та набутий життям досвід великого організатора й чуйного наставника. За безпосередньої підтримки ректора Федора Арвата було відкрито сім нових спеціальностей, стільки ж нових кафедр, аспірантура, добудовано нові приміщення, збудовано два багатоповерхові гуртожитки, закладено будинок для викладачів тощо. Особливо багато уваги він приділяв бібліотеці, збагаченню її фондів новою літературою. За його підтримки було відкрито Музей рідкісної книги – гордість університету.
Внесок ученого у розвиток ніжинської наукової школи значний і різноманітний, що свідчить про широту інтересів Федора Степановича та вміння своєчасно націлити громадськість на актуальні проблеми розвитку як середньої, так і вищої школи. Тому не випадково професор Федір Арват постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 р. був затверджений академіком-засновником Академії педагогічних наук України, в якій він успішно працював над розв’язанням складних питань розбудови української освіти на новому етапі її розвитку.
Він неодноразово повторював: «Неосвічений народ ніколи не буде вільним». Його кредо – піднімати авторитет учителя. Не випадково на території університету вперше в Україні було відкрито пам’ятник Учительці. Інтелігент по природі, Федір Арват піклувався про високу культуру своїх вихованців, про їх освіченість і широкий світогляд, ерудицію, моральну чистоту, бо це – складові сучасного вчителя. В одному з виступів академік підкреслював: «Школа — це соціальний барометр, який впливає на багато сторін нашого життя... Тут вчиться і майбутній інженер, і лікар, і хлібороб, і космонавт. А від нас залежить, хто і як їх вчитиме. Хороший педагог — це носій культури, естетики. Це інтелігент у вищому розумінні цього слова...». Ці слова, сказані, ще в серпні 1985 року, і нині не втратили своєї гостроти й актуальності.
Федір Степанович був унікальним у своїй душевній красі ректором. Це помітили й з гумором виклали ніжинські психологи. У 1998 р., на святкуванні його 70-річчя завідувач кафедри психології Марія Бойправ зачитала складену кафедрою його психолого-педагогічну характеристику, де серед іншого значилося: «Щирий українець. Володіє даром переконувати інших і не ображати. Висока стресостійкість. Високорозвинене почуття гумору. Естет. Інтелектуал. Чудовий сім’янин. Відданий чоловік, вимогливий батько, люблячий дід».
2 листопада 1999 р. перестало битися серце Федора Арвата. Ніжин став місцем його останнього спочинку.
За матеріалами Педагогічний музей України
