Прикрашаючи ялинку, завжди хочеться зробити це по-особливому, щоб кожна новорічна іграшка чарівним чином опинилась саме на своєму місці, ставши повноцінним учасником святкового дійства.
Звісно, кожна прикраса ототожнювала свою історичну епоху, свідком якої, по суті, і була. Скажімо, в 1920-ті роки виготовляли паперових балерин, одягнених у спідницю-пачку, схожу з тією, що носили танцівниці цього періоду. А в 1930 – 1940-і роки створювали ялинкові іграшки у вигляді жіночих фігурок з вати і пап’є-маше, сукні яких мали волани на рукавах. До речі, подібні сукні були шалено популярними серед жінок в ті роки. Між іншим, українські іграшки з вати мають свою особливість. Справа в тому, що вата цих прикрас часто лишається білою й не темніє. Весь секрет у технології, адже вату покривали слюдою. Ну, а обличчя фігурок робили з пап’є-маше, які потім розписувались вручну.
Уявіть собі іграшку «офіціантка», одягнуту згідно модних тенденцій 1950- 1960-х років в приталену сукню а-ля Крістіан Діор. Один цікавий акцент, а від фігурки неможливо відвести погляд. В 1960-ті роки розпочинається справжній спортивний бум, коли активно пропагувалися зимові види спорту та популяризувалися міжнародні змагання. З’являються іграшки у вигляді лижників, ковзанярів, фігуристів. Навіть звичайні жінки зображувались у спортивних штанях. Можливо виглядало це не дуже сексуально, але з часткою патріотизму так точно. А пам’ятаєте довгі шуби або пальто з великим хутряним коміром, в яких завжди зображали Діда Мороза й Снігурочку? Теж данина моді. Такий зимовий одяг в СРСР з’явився під впливом західних модних тенденцій. Але, на жаль, іграшки радянської епохи найчастіше мали невиразне й малопривабливе вбрання. Втім, не зважаючи на цей фактор, їх хочеться розглядати, торкатися, іноді вдихати легкий запах «бабусиного сундука», і під філіжанку смачної кави уявляти, як маленькі крихкі фігурки знайшли своє місце у великій історії.
Фото з мережі Інтернет. Лариса КУЛИК, наукова співробітниця відділу фондів НКМ ім. Івана Спаського.
