Пропонуємо інтерв'ю читачам «Ніжин. Сіty» зі Світланою Підлипською - психотерапевтом, коуч здоров'я, майстром-тренером WAPP, експертом із питань родинних стосунків, керівником проєкту «Дитяча літня школа розвитку і відпочинку «Барви життя»», учасницею міського конкурсу «Жінка року», яка розповіла про тонкощі своєї роботи.
Світлано, розкажіть про себе. Ви – педагог за освітою, та все ж обрали психологію. Чому? Чим особисто Вас привабила ця професія? Із чого розпочинали?
Так, справді, за першою освітою я педагог. Спочатку закінчила Прилуцьке педагогічне училища за спеціальністю «Дошкільне виховання», потім - наш ніжинський вуз, аспірантура, здобуття другої спеціальності «Психотерапевт в методі позитивної психотерапії».
Коли вирішила навчатися психології, не мала в планах працювати в цій сфері, вчилася для себе. Перш за все, щоб покращити якість власного життя, розібратися в своїх життєвих ситуаціях та власних стосунках. Я розлучилася, тому треба було багато чому вчитися, особливо тому, як зберегти стосунки доньки з батьком, дідусем, бабусею, тобто з батьківським родом в цілісності. Це вдалося. Наша донька улюблениця і гордість двох родин. Тож, можна сказати, що психологом спочатку стала для себе і свого оточення. А далі перші клієнти, супервізії, проведення воркшопів на міжнародних конгресах в Німеччині, Туреччині, Латвії для підтвердження свого рівня психотерапевта і майстер-тренера. У цьому році отримала статус супервізора української спілки психотерапевтів. І зараз навчаюсь. Це вже стиль життя.
Ваші професійні досягнення, діючі проєкти?
Приділяю час проєктам для дітей і дорослих порівну. З дітьми спілкуємося на рівні душі, часом називають мамою, просять прийти в їхню школу і стати вчителем у їхньому класі. Хтось бачить в мені наставника, хтось старшу подругу. Вони чесні і непередбачувані. Це здорово! До дорослих відчуваю велику повагу. Людина йде до психолога, коли має бажання покращити певну ситуацію в своєму житті. Для цього потрібно мати рішучість. Непросто приймати «негарну правду про себе». Мені щастить. Люди, які приходять на консультації, - освічені, здатні долати життєві випробовування і перемагати. Коли людина наводить лад в собі, тоді щасливою стає сама і її близькі. Взагалі «психотерапія» означає «догляд за душею або плекання душі», вважається елітною послугою.
Отже, дитячі проєкти для дошкільників «Чомучки і почуття» – програма емоційної і соціальної підготовки дітей до школи; для першокласників – група «Легка адаптація до школи», для школярів 6-12 років на канікулах «Школа розвитку і відпочинку» – основний фокус – розвиток комунікативних навичок, впевненості в собі, вирішення конфліктів, пропрацювання страхів.
Для дорослих – базовий курс з позитивної психотерапії, який триває 1 рік 3 міс. (до речі, зараз йде набір у групу); школа для турботливих батьків; група для батьків підлітків «Як зберегти стосунки з підлітком»: проєкт «Живий малюнок моєї душі» з інтуїтивного малювання в партнерстві з колегою Талою Фоміних з Чернігова, а також індивідуальні консультації для дітей і дорослих.
Нещодавно мене запросили латвійські колеги провести навчальну сесію в Ризі. У грудні маю летіти втретє до них. Для мене це цінний досвід міжнародної співпраці і важливе досягнення моєї тренерської роботи.
Відомо, що Ваш девіз – «Мислити позитивно можна і треба вчитися». Ви – тренер базового курсу позитивної психотерапії. Чому обрали саме цей напрям психології?
Девізи змінюються з часом. Зараз для мене важливим є те, щоб бути чесною з собою. Позитивна психотерапія вчить бачити в житті фактичне, наявне – те, що є насправді; і плюс, і мінус, не тільки позитивно мислити, а і бути цілісним. Часто ми, українці, опираємося на чорно-біле мислення – або все добре, або все погано, життя, як на «американських гірках», і віртуозно вміємо шукати винних. Варто себе запитати, коли хочеться когось звинуватити: «Що я зробив (ла) для того, щоб ця ситуація відбулася в моєму житті?». Відповідь вирівнює баланс між звинуваченням і власною відповідальністю.
Позитивна психотерапія вчить мислити в категоріях прийняття і відповідальності, зберігати життєвий баланс між здоров’ям фізичним, емоційним, професійною реалізацією, взаємостосунками з людьми, творчим розвитком, між розумом і серцем. Тому це мій метод.
У Вас власний кабінет, Ви є учасницею різних всеукраїнських практичних курсів, тренінгів. Розкажіть про цей напрям роботи.
Власний кабінет – це, перш за все, простір для роботи в Ніжині. Як майстер-тренера Українського інституту позитивної кроскультурної психотерапії та менеджменту мене запрошують до проведення навчальних програм з позитивної психотерапії в Україні. Нещодавно проглядала карту України і зрозуміла, що не була тільки в Херсонській і Миколаївській областях. Завдяки спільній роботі тренерів, менеджерів УІПП базові курси, майстер- курси з позитивної психотерапії по всій Україні.
Зараз підвищується зацікавленість в моїх авторських програмах по роботі з дітьми. Нещодавно в Умані, Полтаві, Вінниці проводила семінари для психологів та батьків «Ключі до розуміння дорослих і дітей».
У 2018 році Ви стали учасницею міського конкурсу «Жінка року» у номінації «За особистий внесок у розвиток соціальних ініціатив міста». Розкажіть, що це за ініціативи?
«Жінка року 2018» – це цінна винагорода. Безмежно вдячна організаторам, особисто начальнику управління культури Тетяні Бассак. Так сталося, що Бог дав мені щастя мати улюблену справу і гарних людей поряд.
Тому була приємно вражена нагородою. А ідеї народжуються ніби самі собою. Думаю, що всі, хто любить свою роботу, мене зрозуміють. Перші благодійні заходи на рівні міста – це «Фестиваль емоційного здоров’я», потім – вулична акція «Територія емоційного здоров’я» у партнерстві з відділом молоді і спорту Ніжинської міської ради, «Клуб родинного спілкування» для надання психологічної допомоги жителям Ніжина. З 2014 по 2016 рік у співпраці з ГО «Самопоміч» - артвечори, семінари для батьків, жіночий клуб «Берегиня».
Вдячна колегам, які долучаються до роботи центру, Талі Фоміній, Оксані Невар, Тетяні Бруй, Наталі Лесенко, Анні Бережняк, Ользі Журавльовій, Яні Луніній, Анні Примаченко, Анні Чепур, Марії Шинкаренко, Наталії Долинській, Наталії Костеревій, Марині і Кароліні Антоновим, Наталії Колько за безмежність творчих ідей, енергію, щирість, натхнення. Вдячна дорослим і дітям, які нам довіряють і відкриті до нового, до саморозвитку.
На завершення хочу додати, що емоційне, психічне здоров’я людини, як і фізичне, потребують вчасної турботи про себе. Зволікання, замовчування, ігнорування життєві негаразди примножують.
