Вечірній Ніжин тонув у обіймах осені… Опале листя шурхотіло під маленькими дитячими ніжками. Ідеальний час для відпочинку з книгою біля вікна. На столі стояли яблука, які мама зібрала для мене. Запах какао поступово наповнював мій дім. Тендітний вогник свічки неспокійно мерехтів, неначе хвилювався.
З вулиці доносились звуки шерхотіння мітли по асфальту. Двірники завершують свій робочий день. Під кленом ще зосталось листя, яке так наполегливо намагався вимести дідусь в помаранчевій жилетці. І ось нарешті – стежка чиста. Робота закінчилась, можна збиратись. Вітер сильнішав, насувався дощ.
Останній кленовий листочок, кружляючи упав донизу. Цікавий вітер не давав йому спокою, матляючи його у різні боки. Так захопливо, не витримуючи дістаю телефон. Підібравши потрібний ракурс роблю декілька знімків, і продовжую насолоджуватися видом. Школярі з величезними портфелями повертаються з уроків. Вітер, діти, листя – все це безтурботно поєднується в один нероздільний момент щастя.
На одному із портфеликів листочок покидає моє подвір’я. Що з ним буде далі? Мені лишається тільки фантазувати..
ОЛЕКСАНДРА СЕРДЮК
