Сто років тому, коли світ намагався оговтатись від війни, на якій загинули близько 20 мільйонів, людство довелося стикнутися з чимось більш смертоносним - спалахом грипу.
Вважають, що пандемія, яка отримала назву іспанський грип або іспанка, почалася у переповнених військових таборах на Західному фронті.
Антисанітарія в траншеях, насамперед уздовж французького кордону, сприяла інкубації та поширенню вірусу.
Епідемія іспанського грипу в 1918–1919 роках стала наймасовішою пандемією грипу в історії людства. «Іспанкою» заразилося близько третини населення планети, а померло від 50 до 100 мільйонів. Деякі хворі помирали вже наступного дня, більшість смертельних випадків була серед людей від 20 до 40 років. Їх убивав власний імунітет, який надто різко реагував на вірус.
Усе починалося як звичайний сезонний вірус грипу в перші місяці 1918 року. Тоді смертність була не вища, ніж зазвичай, а світ значно більше цікавили новини з фронтів Першої світової війни.
Друга хвиля хвороби почалася восени 1918 року і швидко поширилася по всьому світу. За 13 тижнів, з середини вересня по середину грудня, кількість смертей перевищила втрати на фронтах. Третя хвиля тривала до весни 1919 року.
Вченим так і не вдалося встановити, де саме почалася епідемія. «Іспанкою» цей різновид грипу назвали тому, що іспанський уряд першим публічно оголосив про пандемію в травні 1918 року. На той час у країні заразилися майже 40 відсотків населення, включно з королем Альфонсо XIII. В інших країнах-учасницях війни повідомлення про масові захворювання не пропускала цензура, аби солдати не втрачали бойовий дух.
Основними симптомами хвороби були синій колір обличчя (ціаноз), пневмонія, кривавий кашель. На пізніх стадіях вірус спричинював внутрішню кровотечу, від чого хворий захлинався власною кровʼю. Перебіг хвороби був стрімким, дехто помирав вже наступного дня після зараження.
Зазвичай під час подібних епідемій у групі ризику насамперед були діти й літні люди. Але особливістю «іспанки» було те, що більшість загиблих була віком від 20 до 40 років. Їх «вбивав» власний імунітет, що виробляв для боротьби з вірусом занадто багато антитіл, від яких зрештою руйнувалися легені.
Вірус охопив усі європейські країни. Найвищий відсоток смертності був у Сербії – понад чотири відсотки населення. В Африці рекорд загиблих був у Замбії – 21 відсоток населення. На тихоокеанському острові Самоа за два місяці померло майже 23 відсотки населення. В Азії найбільша кількість смертей була в Індії та Китаї. Єдиним населеним місцем, куди не потрапив вірус, був острів Маражо в гирлі Амазонки в Бразилії.
В Україну іспанський грип потрапив, найімовірніше, разом з німецькими окупаційними військами після Брестського мирного договору у березні 1918 року. До серпня-вересня епідемія розійшлася по всіх регіонах. Тільки в Києві та його околицях було близько 700 тисяч хворих, з яких померло понад 10 тисяч.
В Чернігівській губернії з початку 1919 року почали закривати школи, церкви, театри та інші публічні місця. Продавці магазинів обслуговували клієнтів на вулицях Але це не допомагало, тому що карантин було запроваджено запізно, у вересні та жовтні, коли проходила хвиля інфікування всі громадські місця працювали в звичному режимі.
Масовому поширенню епідемії посприяла світова війна: постійні переміщення військ, антисанітарія в окопах і таборах. Станом на осінь 1918 року втрати солдатів від епідемії були високі з обох сторін. Тому історики називають іспанський грип однією з причин, яка прискорила завершення Першої світової війни.
З того часу людство пережило багато пандемій, зокрема три серйозні спалахи грипу. Але жодна з них не була такою смертельною і такою всеосяжною. Лікарі називали іспанку "найбільшим медичним голокостом в історії".
І річ не лише у кількості загиблих від хвороби, а насамперед у тому, що серед її жертв було багато молодих і здорових людей.
Р. Авраменко, науковий співробітник відділу історії м. Ніжина НКМ ім. І. Спаського
джерело: Ніжинський краєзнавчий музей ім.І.Спаського
