Глобальний виклик людству – пандемія, показала, що музей, навіть якщо в ньому нема відвідувачів, однаково залишається музеєм. І він повинен виконувати свої функції збереження, дослідження та показу. Останнє рятується сьогодні новітніми технологіями За цей період стало зрозумілим, що кількість відвідувачів не є головним критерієм в роботі будь-якого музею, в тому числі і провінційного. Про те, як працювали ніжинські музейники в умовах карантинних обмежень розповідає читачам Ніжин. Сіty Наталія Михайлівна Дмитренко, кандидат історичних наук, заступниця директора Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського з наукової роботи.
"Особливі умови праці з карантинами, жорсткими карантинами, локдаунами дозволили нам зануритись в наукову роботу «з головою», - зазначає Наталія Михайлівна . - Дослідження наукових співробітників музею мали багатовекторний характер: персоналістика, дослідження фондових колекцій, питання регіональної історії в імперську добу та першу третину ХХ ст., археологічні дослідження в історичному середмісті, некрополістика (дослідження поховальних пам’яток), танатологія (вивчає поховальну обрядовість, еволюцію уявлення про смерть та посмертну долю), культова та цивільна архітектура. За минулий рік колеги взяли участь у п’яти міжнародних та п’яти всеукраїнських науково-практичних конференціях та Круглому столі до 395 річчя від часу надання Ніжину Магдебурзького права, які відбувались в дозволеному форматі в Києві, Харкові, Кам’янець-Подільському, Глухові, Ніжині, Батурині. Для участі в них співробітниками було підготовлено 27 доповідей".
Світ побачила колективна монографія «Органи місцевого самоврядування Ніжина: міські дума та управа (1870-1919)» (Н. Дмитренко, В. Ємельянов, Т. Діденко, В. Кулик), робота над якою тривала кілька років. Вийшли друком науково-популярні видання: «Тричі перший. Видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський» Віктора Шевченко (упорядники О. Морозов та М. Криловець); «Шаблею та пером: мандрівки лабіринтами таємниць козацького Ніжина» (Р. Желєзко); альбом «Ніжин мистецький» (Н. Тира, Д. Бережняк, Т. Басак). Опубліковано 24 статті в наукових виданнях та 5 в науково-популярних. Вийшли 4 номери музейної газети «Ніжинські старожитності», це 16 науково-популярних статей на будь які вподобання.
"Менш жвавими були пошуки та дослідження архівних матеріалів. На що, знов таки, вплинули об’єктивні причини – архівні установи певний час були зачинені в зв’язку з пандемією. І тим не менш співробітниками досліджено документи з 8 фондів Державного архіву Чернігівської області у м. Ніжині, - розповідає Наталія Михайлівна .
Заступник директора наголошує: "Приведено після пожежі у належний стан експозицію відділу історії м. Ніжина (завідувач відділу С.Ю. Зозуля). Майже завершено створення нової експозиції у відділі «Природа Приостер’я» (завідуюча відділу Л.І. Тарасенко). Попри наявності єдиного наукового співробітника у новоствореному відділі музею – Меморіальному будинку-музею Юрія Лисянського (О.С. Морозов), підготовлено наукову концепцію та розширену тематичну структуру майбутньої експозиції. Були проведені археологічні розкопки на території садиби Лисянських (керівник І.С. Кедун).
До фондів передано 50 одиниць зберігання основного та допоміжного фондів (предмети умеблювання, друковані видання, поштові марки, медалі, монети, репліки нагород та муляжі зброї), які свого часу увійдуть до експозиції меморіального музею. В короткі проміжки між хвилями пандемії, ремонтними та реекспозиційними роботами у відділах, музей підтвердив свою роль «мосту» між минулим та майбутнім, організувавши виставку у відділі історії міста Ніжина до 100-річчя відкриття Музею історії, мистецтв та етнографії – першого публічного міського музею".
"Ми намагались не відставати від провідних музеїв України, - розповідає далі Наталія Михайлівна. - На сьогодні Facebook-сторінка музею має 1341 підписника. За минулий рік співробітники розмістили там близько 200 повідомлень. Всі матеріали дублювались на сайти «Ніжин UA». В подальшому, враховуючи виклики сьогодення, плануємо вдосконалювати наше віртуальне спілкування з друзями музею, потенційними відвідувачами. Ми намагаємось стати важливим елементом культурного і суспільного життя, можливо, навіть законодавцем моди на різні види спілкування навколо культури у соціальних мережах. Гадаємо, вихід в онлайн дозволить значно розширити та поглибити уявлення глядачів про музей: «відвідати» зали, до яких не можна потрапити в умовах суворого карантину, зустрітись з музейниками, побачити і почути історію якогось унікального експоната, стати гостем чи учасником наукових форумів: онлайн семінарів, конференцій чи тренінгів".
Світ стрімко змінюється, та потрібно зберегти головне – взаємну любов музею та відвідувача, високі завдання просвітництва та діалогу культур. Музей зберігає крихке минуле у самих неймовірних умовах і робить його об’єктом загальної уваги, користі та задоволення.
