У трудовому стажі Наталії Олексіївни Котляревської є 15 років відпрацьованих за фахом – бухгалтером і вже майже 22 роки шляху приватного підприємця. Власна справа, яка розпочалася як відповідь на виклик часу принесла і роботу, і заробіток, і те, що найбільше подобається їй у власному бізнесі – спілкування з людьми.
Торгівля справа складна й багатогранна. Та головне в ній не товар і не ціни. Головне – покупець, людина. От якщо ти розумієш це, якщо береш це в роботу, то свою нішу в бізнесі займеш обов’язково. І це буде «фундаментальна» діяльність твого життя, а не «квартира погодинно».
Наталія Котляревська разом з донькою АллоюФото: Ніжин.city
Як починалася власна справа?
Початок був в так званих «нульових» - на зломі століть і життєвих епох. Коли все розвалювалося, коли зникало те, чим і як жили, постало питання: що далі? В універмазі вирішили зробити ринок. Тодішній міський голова викликав усіх і сказав: або ви відкриваєте там базар, або ми вішаємо на двері «амбарний замок». Ось так і перейшли на власні справи. Хтось з моїх колег швидше, хтось ще роздумував. Ми сіли сім’єю, поміркували: чого немає в місті? Дійшли спільної думки – нема тканин. Взагалі немає, уявіть. То в універмазі був відділ, а як він закрився, то все. Немає ні відділів, ні тим паче магазинів. Нічого подібного й нічогісінько – ні тканин, ні фурнітури як такої. От ми й вирішили – займаємося цим. Першою стала торгова точка на базарі. Тканини привезли з Польщі. Це зробили першою чергою. Вклали свої власні кошти. Благо вони були, адже ніколи не сиділи склавши руки в очікуванні дива. Працювали постійно і їздили тоді й на Польщу, і на Білорусію. Куди тільки було можливо.
Покупець одразу пішов «до Котляревської»?
Можна сказати що так. Знаєте, було так, що продавці не встигали й відміряти тканини. Черги стояли. Торгівля була жвава. Я коли на вихідні підміняла своїх дівчат, то не встигала метром (дерев’яна лінійка довжиною в 1 м) повертати. Завжди була черга за тканинами. З 1992 року почав працювати й наш маленький магазин тканини «Наталі» вже тут, на вулиці Гоголя.
Порівнюючи ті роки й нинішні, коли бізнес «важчий»?
Не говоритиму за всіх, скажу за себе: нині важчий, набагато важчий. Яка причина? Найперше – люди в більшій масі збідніли. Доказ тому мої покупці. Часом ходять через день і дивляться: ой, ще висить та тканина, що вподобали, чи вже немає? Ось отримаю гроші й прийду до вас, наберу її. Та й знаєте, люди стали набагато менше шити «на себе». Тут свою справу робить і базар, де одяг готовий товар, і секонд хенди, де ціна для більшості сьогоднішніх гаманців людей.
Шиття нині дороге. Нині в більшості шиють собі ті, хто сам вміє це робити. Таких чимало приходить до нас за тканинами. А основна частина і молоді, і зрілих людей перейшли на секонд хенди – доступніше це.
Та працюючи з людьми, вловили й сьогоднішній запит – фурнітура та оздоблювальні матеріали. Сьогодні робимо ставку на цей напрямок. Люди почали більше перероблювати, змінювати той одяг що мають. Десь фасон уже не той, десь довжина вже не за віком. Ідуть до нас. Підбираємо і тканину, і фурнітуру. До нас приходять і ті, хто замовляє одяг через інтернет. Підбираємо ту ж фурнітуру, допрацьовуємо з оздобленням і – річ стає індивідуальною, особливою. Вона вже розказує про свого власника, розкриває його.
Є у мене й знайомі кравчині. Так що допомагаю нашим покупцям і з питанням: «де пошити». Рекомендую. Є такі, з ким працюю вже не один рік, знаю особисто і знаю «руку» майстра.
Собі шиєте чи купуєте речі? Яких більше?
І шию, і купую. Поєдную десь майже на половину.
Як обираєте товар у свій магазин? Чи берете в поміч інтернет?
«Відчувати» необхідний товар допомагають наші покупці. Звісно, користуюся й послугами інтернету. Але за тканинами треба їхати. Бачити на картинці, то зацікавити око й не більше. Тканину треба відчути руками, зрозуміти її дотиком. Тільки так вибір буде вдалим, бо вона «зайде» покупцю. Щоправда, тканини нині різняться від тих, з якими починали колись працювати. Скажу відверто, щось з ними нині не так (сумно посміхається).
З фурнітурою легше – є мода, є хвиля на них. А от оздоблювальні матеріали нині навпаки, розширилися у своєму асортименті.
Що, власне, Вам особисто подобається у своєму бізнесі?
Спілкування з людьми! Це багато чого значить. Дуже багато. За весь час моєї роботи у мене не було інцидентів з покупцями. Намагаюся завжди йти назустріч людям. До нас вже підлаштовуються приходити так, щоб я була в торговій залі. Як ви казали, «йдуть на Котляревську». Я ніби й не кравчиня, та за стільки років вже якось інтуїтивно відчуваєш що порадити, де підказати. От другий раз, приходить людина, обирає мереживо й каже: мені от саме це ідеально підходить. Здавалося, б з мого боку що треба – відміряй, продавай. А я наполегливо раджу не поспішати, взяти ту річ, яку планується доповнити й вже тут на місці визначитись з мереживом. Коли прикладаємо оте, що «саме це ідеально підходить», виявляється – аж не воно. Отак разом і знаходимо правильне рішення. Бо навіть невелика покупка, кілька метрів мережива, може зіпсувати і річ, і настрій, і гроші пустити на вітер. А мені приємно, що людина йде від нас задоволеною. Чути слова вдячності, сьогодні дорогого варте.
Знаєте, я ніколи «не хватала зірок з неба», як то кажуть, але завжди намагалася поступитися в ціні покупцю. І навіть сьогодні, коли далеко не найкращі часи для малого бізнесу, якщо людина витрачається на суттєві суми (сьогодні це й 200, й 300 грн), обов’язково «скидаю» в ціні. Для людей це важливо – їх цінують як покупців і розуміють як людей, які живуть сьогоднішнім реальним, а не «телевізійним» життям.
У бізнесі є піки, є спади. Ви відчуваєте ці коливання?
Відчуваю. Піком був початок, як не дивно. А зараз не те. Раніше ми чекали свят і подій. Новий рік, випускні вечори, пора весіль: ми знали що в нас буде «гаряче». А нині.. Зараз немає цього. Нинішній час назвати спадом не можу. Це швидше просто якийсь інший період. Просто інший. Для людей, може це й добре. Не витрачають час, менше клопотів – купив готове і все, хіба що попрасувати. Ну а для нас, це добрим періодом не назвеш. Дивно трохи буває. Приносять куплене з наміром щось замінити з фурнітури, чи доповнити десь, та називають ціну за яку воно придбане, то… Дивишся, он лежить та ж тканина й пошив по власній фігурі за обраним фасоном, коштував би людині чи не вдвічі дешевше. Хоч ательє з пошиття одягу в місті й не на кожному кутку, та приватним порядком шиють багато кравчинь. Отож чи люди лінуються, чи то вже забули, а то й не знають, як воно, пошити власну індивідуальну річ.
Щось додаватимете нового до своїх послуг?
Трохи оновимось ми - проведемо ремонт, оновиться вулиця, де знаходиться наш магазин, буде й нова послуга. У нас буде майстер по ремонту та пошиттю одягу. Просто тут на місці, в магазині. Кімната для цього є, облаштуємо і.. вперед.
Питання не з приємних. Чи поділяєте уставлену думку, що ніжинський підприємець від торгівлі це доволі специфічна людина - ціна на власний товар для нього все, а покупців на його вік вистачить.
Ух ти, питання.. Відповім відверто – є таке. Ціну ставлять, як «в останнє», хай хоч одне куплять, та по захмарній. Покупцю швидше скажуть «на вас нічого немає», ніж допоможуть знайти необхідне. На жаль, є що є. Я не наговорюю на своїх колег, я з цим сама стикнулася. У мене проблемна нога. Після спілкування на нашому ринку, вимушена була поїхати до Чернігова. Зайшла на ринок, буквально в перший ряд і кажу: дівчата, в мене нога проблемна, та треба, щоб ви мене взули. І уявіть, знесли чи не з усього базару, знайшли аж 5 пар взуття, ще й знижку зробили таку, що й не питай. У нас такого відношення немає. Згодна, не вистачає нам в торгівлі культури й поваги. Знаю торгові точки, де й ходить то вже 5 покупців, а все одно, намагаються і обрахувати, і товар вручити неякісний, і провести до порога «незлим тихим словом». Всякого є. Іноді просто соромно стає і боляче. Можна чекати коли «прокинеться» совість, а можна просто «відфільтрувати» і такі торгові точки, і таких продавців. Тут слово за покупцем.
Що побажаєте своїм колегам в професійне свято?
В першу чергу здоров’я. Часи нині дуже нелегкі, здоров’я важливіше за все. Звісно, терпіння, бо наша професія, приватний підприємець, це важкий сплав і знань, і якостей, і прагнень.
А щоб так було, нам і самим треба добряче працювати й працювати постійно.
