Є поруч з нами щасливці, які з дитинства знайшли себе, обрали свій шлях. Один з насолодою піклується про їжаків, черепах, інший – день і ніч сидить за шахами. Третій, забувши про все на світі, сидить над комп’ютерною програмою. А четвертий мріє про ліс, намети, дзвін гітари біля багаття, світанок над озером, блаженну втому після дня, проведеного в поході.
Саме про тих, для кого туризм – це справа життя, піде сьогодні мова. У вівторок, 9 листопада, мав нагоду поговорити про розвиток туристсько-краєзнавчих гуртків для молоді з Ровенчиною Іриною Олександрівною, методистом Ніжинського центру туризму, краєзнавста, національно-патріотичного виховання учнівської молоді.
- Ірино Олександрівно, відколи працюєте в центрі?
-Працюю з 2005 року. До цього працювала в 16 гімназії вчителем географії. Пригадую, що навіть тоді ми вже подорожували з дітьми різними місцями. Потім чоловік став директором туристського центру, запропонував працювати разом. Я спочатку вагалася, бо мені все-таки подобалася робота в школі. Але й приваблювала можливість працювати поряд з чоловіком, радитися, підтримувати один одного. А головне – перспектива дізнаватися щось нове, нагода спробувати себе трохи в іншій сфері. Ось так і вийшло, що стала працювати в цетрі.
- Яка вікова категорія ваших гуртківців?
Щодо вікової категорії, то ми приймаємо дітей віком від 9 до 21 року, тобто вихованцями нашого центру є не тільки школярі, а й студентська молодь. Основна категорія - це діти віком 11-15 років. Є й старші, але це вже люди, зорієнтовані на більш серйозні досягнення. Деякі з них - це студенти, які навчаються у вишах, але все ще не припиняють займатися своєю улюбленою справою.
-Розкажіть трохи докладніше про гуртки для людей, які не дуже обізнані з туристською справою. Чим займаються діти, які навички здобувають на заняттях гуртка?
- Важливо сказати, що в нас є гуртки різних напрямків, а саме: військово-патріотичного, краєзнавчого та туристсько-спортивного. Дітям найбільше подобається туристсько-спортивний. Але справа в тому, що у всіх цих напрямках є елементи туризму, зокрема спортивної орієнтації. В цілому діти із задоволенням відвідують усі гуртки. Туристи-краєзнавці - це діти віком 9-10 років, можна сказати, що це початковий рівень. А в подальшому, в залежності від своїх інтересів та потягів, діти обирають собі керівника, який буде займатися з ними більш спеціалізованим напрямком. Наприклад, пішохідний, водний туризм, військово-патріотичне виховання, географічне краєзнавство та інші.
-Сучасну молодь називають покоління «гугл». Як вам вдається залучати учнів до туризму?
- У нас є різні варіанти мотивації. Найчастіше в кінці навчального року ми проводимо для шкіл міста Ніжина та пришкільних літніх таборів ознайомлювальні екскурсії та дні відкритих дверей нашого центру. Діти приходять, і ми влаштовуємо для них своєрідні змагання, зазвичай це невеликі смуги перешкод з елементами спортивного туризму. Учнівська молодь із задоволенням бере в них участь. Також на початку навчального року керівники гуртків проводять своєрідну навчальну кампанію в школах, і, як-то кажуть, «відбою від дітей немає». Хтось приходить, залишається, хтось іде шукати інші інтереси, але здебільшого діти залишаються й займаються не один рік. У нас багато юних туристів, які відвідують заняття гуртків вже й по 8, і по 10 років, кому як «зайшло».
- Чим приваблює гуртківців таке дозвілля?
-Для кожного своє. Ми проводимо велику кількість різноманітних заходів. Зокрема, це змагання з техніки пішохідного туризму, з болдерінгу (різновид скелелазіння на невисоких скельних утвореннях або штучних стендах без мотузки та страхувальної системи). Ходимо в походи як піші, так і водні. Коли настає зима, то проводими зимові виїзди в Карпати, на гірсько- лижні курорти. Тобто саме можливість подорожувати, змістовно, з користю для здоров’я проводити час приваблює дітей.
- Розкажіть про досягнення ваших вихованців. На яких змаганнях вам вдавалося бувати?
- Кожного року в нас, окрім змагань, які ми самі проводимо, є змагання, які проводить Чернігівська обласна федерація туризму. Ми найчастіше відвідуємо відкриті змагання з пішохідного туризму під назвою «Адреналін», також відвідуємо змагання в Києві, зокрема кубок Києва з пішохідного туризму, який називається «X-DRIVE». Також в Чернігівський області проходить туристсько- краєзнавчий зліт, до якого готуємося протягом цілого року. До речі, неодноразово займали перші місця (2017, 2018, 2019 рік). У цьому році трохи не пощастило, зайняли друге місце. Вважаю, що наш центр має значні спортивні досягнення, адже із семи майстрів спорту Чернігівської області п’ятеро - це вихованці нашого туристського центру, зокрема діти, які починали свої заняття в гуртку, де я була керівником. Це Шевченко Владислав, Кононець Євгеній, Козубенко Євгеній, Журавльов Владислав і Півень Наталія. Наталочка – це єдина дівчина в області, яка стала майстром спорту.
- Мені відомо, що у вашому центрі є колекція старожитностей. Як виникла ідея створити її?
-Наша колекція - це все, що привезено в туристському заплічнику. Відвідуючи різні місця, ми знайомилися з побутом. Гуртківці дуже любили спілкуватися з місцевими жителями. А ті дарували різні речі, які ми привозили до центру. Отак і почалося створення колекції. Також діти, перебуваючи у своїх бабусь та дідусів, знаходили нові експонати, привозили в центр. Знайомі, які відвідували музей, також додавали деякі речі. Ось таким чином й збільшувалася колекція.
- Чи пандемія вплинула на діяльність Центру туризму?
- Звісно, діяльність самого центру стала трохи іншою. Зліт проходив онлайн, на більшість змагань, до яких ми готувалися, не вдалося поїхати. Наші діти потрапили тільки (в складі збірної області) на всеукраїнські змагання, тому що були дозволені тільки ці. Зараз намагаємося проводити якісь заходи на своїй базі, ретельно вибираємо час, щоб можна було провести їх просто неба. У жовтні пройшли змагання з орієнтування серед гуртківців і школярів нашого міста. Також відбувся турнір в межах федерації туризму на базі нашого центру. По можливості намагаємося відвідувати доступні змагання, адже це дозволяє утримувати дітей у групах, бо коли дитина не бачить своїх результатів, тобто того, для чого вона працює над своїми навичками, відвідуваність занять знижується. Але, незважаючи на пандемію, нам вдалося зберегти основний склад груп. Надалі сподіваємося, що коронавірус почне відступати й ми повернемося до роботи у звичному режимі.
- Поділіться планами на майбутнє. Участь у яких змаганнях братимете? Можливо, є заплановані екскурсії?
- Зараз важко відповісти на це питання. Плани, звісно ж, є. Але які будуть можливості, не відомо: пандемія заважає детально все спланувати та проводити змагання вчасно. Наразі готуємося до краєзнавчого зльоту, який відбудеться в травні. Тримаємо себе в спортивній формі, надіємося, що вийдемо з «червоної зони», бо в планах - обласні змагання від федерації, до яких ми готуємося. Якщо будуть змагання в Києві, то неодмінно візьмемо в них участь. Що стосується мандрівок, то раніше ми подорожували до зимових Карпат. Наразі будемо намагатися подорожувати в межах області, поки умови не зміняться. На Чернігівщині також є багато місць, які варто відвідати кожному!
Подякувавши Ірині Олександрівні за цікаву та змістовну розмову, я виходжу в коридор. Простую до виходу, а в повітрі витає дух азарту, бадьорості й якогось незвичного піднесення. Здається, і сам побіг би на гурток. Заняття з туризму не тільки дозволяють дітям активно відпочивати, проявляти себе, а й учать жити, вчать бути дорослими й самостійними. На виїзних змаганнях поряд немає батьків, то ж треба вчитися відповідати за свої вчинки, а ще вміти організувати побут: і страви готувати, й слідкувати за спорядженням, за порядком у таборі. І наставники завжди поряд, такі, як Ірина Олександрівна та її колеги. Та, мабуть, найголовніше – це те, що юні туристи вчаться згуртованості й єдності. Це запорука їхнього успіху й нашого майбутнього.
Роман ПОНОМАРЧУК, студент 3 курсу НДУ ім. Миколи Гоголя
