370 років тому народився Іоанн Максимович (святитель Іоанн Тобольський) (в миру Васильківський Іоанн Максимóвич) (1651-1715),
визначний церковний і освітній діяч, філософ, письменник, перекладач. Уродженець Ніжина.
Єпископ Православної російської церкви, Архієпископ Чернігівський (з 1697 р.), митрополит Тобольський (з 1711 р.). Відомий своєю місіонерською і богословською діяльністю. Засновник Чернігівського Колегіуму (1700). Прославлений у лику святителів 10 червня 1916 року. Пам’ять святителя Іоанна здійснюється в третю неділю по П’ятидесятниці, в день святкування Собору Галицьких святих.
Праці: Феатрон, или Позор нравоучительный... – Чернигов, 1708; Молитва «Отче наш», на седмь богомыслий расположенная. – Чернигов, 1709; Царский путь Креста Господня, вводящий в жизнь вечную. – Чернигов, 1709; Богомыслие в пользу правоверным. – Чернигов, 1711; Духовные мысли, или Рассуждения о спасительном пути, и о великодушном ношении креста, и о том, что за терпеливое и неропотное ношение оного человек себе получает от Бога. – М., 1782; Благочестивые чувствования богомыслящего христианина при чтении молитвы Господней, разделенные на седмь богомыслий. – М., 1825; Илиотропион, или Сообразование человеческой воли с божественною волею. – К., 1890.
3 – 145 років тому народився Петро Іванович ЛІПКО (1876 – 1930), військовик.
Землемір-практикант Ніжинського окружного земельного відділу (лютий,1928).
1930 року заарештований. Витяг з протоколу № 54 засідання Судової Трійки при Колегії ДПУ УРСР від 27 лютого 1930 р. «Дело № 11 Нежинского Окротдела ГПУ по обвинению гр. Липко Петра Ивановича по ст. 54-10 и 54-13 УК УССР. Постановили: Липко Петра Ивановича РАССТРЕЛЯТЬ. Дело сдать в архив».
Генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник російсько-японської війни 1904-1905рр. Під час 1-ї світової війни – начштабу 43-ї піхотної дивізії на Південно-Західному фронті. Начштабу Армії УНР (травень,1920), командувач Запасних військ УНР (листопад, 1921). Після подій 1917 року родина оселилася в с. Браниця Бобровицької волості, де мешкали його родичі. 1925 року переїздить до Бобровиці на Чернігівщині. Конторник вагової будки по прийомці буряка в Бобровицькій державній цукроварні (1925-1927), робив креслення проектів для будівельних робіт.
Реабілітований (1989).
Нагороджений орденами Св. Володимира 4 ступ. з мечами та бантом (1914), Св. Анни 4 ступ., 3 ступ. з мечами та бантом, 2 ступ. з мечами та бантом (1915), Св. Станіслава 3 ступ. з мечами та бантом, Св. Георгія 4 ступ.
5 – 150 років тому народився Микола Євлампійович Бубликов (1871-1942), художник-мариніст. Уродженець Ніжина.
Випускник Петербурзької академії мистецтв (1888). Отримав малу та велику срібні медалі (1892-1893). Писав пейзажі й картини на морську тематику. Учасник виставок із 1897 року. Перший художник, що підняв тему діяльності військово-морського флоту. Картина «Криголам «Красин» проводить караван судів» (1937) експонувалася на Всесвітній виставці в Нью-Йорку 1939 року. Твори зберігаються в Державному Російському музеї, Центральному військово-морському музеї в Санкт-Петербурзі, у музеях і приватних зібраннях Росії.
12 – 100 років тому народився Микола Андрійович ЛЕВЧЕНКО (1921- 1979), драматург, літературознавець.
Навчався в Ніжинському педагогічному інституті (1939-1941).
Викладав у Львівській юридичній школі (1948-1952), Львівському університеті ім. І. Франка (1955-1959), згодом працював на львівському телебаченні.
Автор п’єс про Тараса Шевченка «Серце поета» (1962), «Кайдани порвіте…» (1963).
12 – 105 років тому народилася Варвара Григорівна ХОМЕНКО (1916-1974), фольклорист, літературознавець.
Уродженка с. Вертіївка Ніжинського району. Закінчила Ніжинський педагогічний інститут (1938).
Співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, доцент Київського інституту культури ( 1971). Укладач і автор вступних статей до збірників «Історичні пісні» (1971), «Думи» (1974) та ін. Наукові дослідження: історія й теорія жанрів українського фольклору, сучасний фольклорний процес, історія фольклористики.
Праці: Коломийки і частушки. – К., 1958; Героїко-патріотичні ідеї народного епосу в історичній драмі М. Старицького та І. Карпенка-Карого. – К., 1958; Коломийки. – 1963 (співав.); Богдан Хмельницький в українській народній творчості. – К., 1970.
12 – 65 років тому народилася Людмила Юріївна ШУМСЬКА (1956), хоровий диригент, педагог, науковець, громадська діячка.
Працює в Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя (з 1983р.). Професор (2010) Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, завідувач секції хорового диригування. Засновник (спільно з Л.В. Костенко) хору «Світич» при Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя. Художній керівник фестивалю «Ніжин-хор-фест» (2008, 2010, 2011) та «Ніжин-муз-фест» (з 2012р. – щорічно).
Заслужений діяч мистецтв України (2002). Відмінник освіти України. Член Національної Всеукраїнської музичної спілки. Лауреат Європейських Міжнародних конкурсів та фестивалів. Нагороджена почесною відзнакою НМАУ ім. П. І. Чайковського — «Орден за видатні досягнення у музичному мистецтві».
Автор навчальних посібників, розвідок і навчально-методичної літератури, серед них, навчальні посібники з Грифом Міністерства освіти і науки України: «Хорове диригування», «Хоровий клас» (у співавт. з Л. В. Костенко та М. О. Шумським), «Методика викладання хорового диригування» та «Хрестоматія з хорознавства» (у співавт.з Л. В. Костенко).
13 – 100 років тому народився Тимофій Олександрович ДОКШИЦЕР(1921-2005), трубач, музичний педагог. Уродженець Ніжина.
Постійно спілкувався з ніжинцями, вів листування. Приїздив до Ніжина у 70-90 роки XX ст. Виступав з концертом у Ніжинській дитячій музичній школі (1978).
Професор (1971). Народний артист РРФСР (1976). Викладач Московського музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних (з 1954 р.). Диригент Великого театру у Москві (1957-1959). Викладач Академії музики ім. Я. Сібеліуса в Гельсінки (1991-1992). Учасник міжнародних форумів трубачів. У складі оркестру штабу Московського військового округу брав участь у параді на Червоній площі 7 листопада 1941 року. 1993 року німецька фірма «Симфонік» випустила нову модель труби під назвою «Тимофій Докшицер». 2009 року Міністерство культури Російської Федерації заснувало Міжнародний конкурс музикантів-виконавців на мідних духових інструментах ім. Т.О. Докшицера.
Праці: Метод комплексных занятий трубача. – М.. 1994; Романтические картинки: Этюды для трубы. – М.,1994; Из записной книжки трубача. – М.,1995; Трубач на коне: Мемуары. – М., 1996; Лаборатория трубача: В 2 т. – М.,1997; Путь к творчеству. – М.,1999.
15 – 205 років тому народився Роман Дмитрович ТРИЗНА(1816-1889), юрист, громадський діяч.
Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька.
Секретар дворянського зібрання Чернігівської губернії (1848-1858). Голова палати цивільного суду (1858-1874). Статський радник (1867). Голова Чернігівського повітового земства (1847-1875). Ініціатор відкриття недільних шкіл на Чернігівщині. З 1846 р. особисто знайомий із Т. Шевченком. Розповсюджував «Кобзар» на Чернігівщині, агітував церковне керівництво використовувати «Букварь южнорусский» Тараса Шевченка в недільних школах.
Нагороджений орденами Св.Анни 4 ступ.,3 ступ,2 ступ., Св. Володимира 4 ступ.
15 (3 грудня за ст.ст.) – 125 років тому народився Костянтин (Кость) Теодосійович ШТЕПА (1896-1958), історик-візантіст, фольклорист, етнограф, педагог.
Випускник Ніжинського інституту народної освіти (НІНО). Один із організаторів центральної бібліотеки (1919), працював завідуючим центральною бібліотекою Ніжина ( 1919, 1921-1923). Викладач НІНО (з 1922 р.), професор НІНО (з 1927 р.).
Під час громадянської війни воював у Білій армії. Узятий у полон при відступі армії Врангеля під Перекопом та заарештований (1919). Завідувач кафедри історії стародавнього світу й середніх віків Київського університету (з 1930 р.), одночасно старший науковий співробітник АН УРСР, співробітник Культурно-Історичної комісії й Комісії сходознавства ВУАН. Голова Комісії з історії Візантії АН УРСР (з 1931 р.). Заарештований, перебував у київській тюрмі НКВС (1938-1939). Під час німецької окупації – зав. відділом народної освіти, ректор Київського університету (1941), редактор щоденника «Нове Українське Слово» (1941-1943, Київ). Після війни – в еміграції. У Німеччині працював бібліотекарем кардинала фон Галена; активно співробітничав у журналах «Посєв» та «Грані» (1947-1949); викладав російську мову та літературу в американській армійській школі (1950-1952). Один із співзасновників «Інституту для вивчення історії та культури СРСР» у Мюнхені (1950). Жив у США (з 1952 р.), працював оглядачем «Радіо Свобода».
Праці: История античной и христианской демонологии: В 2 т. – Нежин, 1926,1927; Крестьянские восстания в Древнем мире. – Нежин, 1930; Маркс, Энгельс и проблемы античного производства. – К., 1934; Революции рабов в античном мире. – К., 1942; Советская система управления массами и её психологические последствия. – Мюнхен, 1951; Russian Historians in the Soviet Union. – N.Y., 1962; Ежовщина. – Нью -Йорк. – 1966; Сталинизм // В поисках истины. Пути и судьбы второй эмиграции: Сб. статей и документов. – М., 1997; Чистка в Росії. – Харків, 2000.
16 – 100 років тому народився Іван Петрович КОСТЕНКО (1921-2010), історик, краєзнавець.
Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1949). Працював у Ніжинській жіночій середній школі №1. Викладач Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1952-1992). Один із ініціаторів створення Ніжинського краєзнавчого музею. Завідувач Музею рідкісної книги імені Г.П. Васильківського Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (1999-2003). Брав участь у підготовці до друку таких видань, як «Ніжин і Ніжинщина» ( Вип.1), «Греки в Ніжині» (Вип. 1, 2), «Євреї в Ніжині»; співпрацював із редакціями місцевих газет і журналів; робив ґрунтовні наукові огляди.
Учасник Другої світової війни. Доцент (1972). Заступник голови міського осередку Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1970-1975).
Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 2 ступ., медалями.
22 (10 грудня за ст. ст.) – 140 років тому народився Олександр Сергійович ГРУХИНСЬКИЙ (1881-1954), філолог, палеограф. Уродженець Ніжина.
Випускник Ніжинської класичної гімназії при Ніжинському Історико-філологічному інституті кн. Безбородька (1903). Директор Олександрівського грецького училища в Ніжині (1916-1917).
Професор НІФІ (1913-1929). Член Історико-філологічного товариства в Ніжині. Заснував і очолював Народний університет (1919) та музей М. Гоголя (1913-1916, 1919) при НІФІ.
Декан та проректор вищих навчальних закладів Києва та Харкова. Досліджував пам’ятки української писемності, у т.ч. – Пересопницьке Євангеліє.
Праці: Критические и палеографические заметки о Пересопницком Евангелии.– СПб,1912; Методы палеографической критики памятников древнерусского языка. –К., 1914; Тарас Шевченко і народна освіта. – Ніжин,1919; Тарас Шевченко в його відношенні до Ніжина та Ніжинщини. – Ніжин,1920; Основы Гоголевского мистицизма. – К., 1915.
23 – 105 років тому народився Олександр Васильович ТКАНКО (1916-2006), Герой Радянського Союзу (1944). Випускник Ніжинського педагогічного інституту (1935).
Учасник Другої світової війни. 1943 року (лютий – липень) працював у представництві Українського штабу партизанського руху на Південно-Західному фронті. У липні 1943 року при штабі була створена партизанська група під командуванням Олександра Тканко. Після закінчення війни повернувся до педагогічної роботи. Кандидат історичних наук. Професор. Ректор Черкаського державного педагогічного інституту (1953-1979). Похований у Черкасах.
Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Богдана Хмельницького 1 ступ., Вітчизняної війни 1 ступ., Трудового Червоного Прапора, двома орденами Червоного Прапора, медалями.
25 – 100 років тому народився Семен (Соломон) Григорович (Гершовіч) СОКОЛОВСЬКИЙ (1921-1995), кіноактор. Уродженець Ніжина.
Заслужений артист РРФСР (1961). Народний артист РРФСР (1973). Знявся у 29 кінофільмах, серед яких: «Следствие ведут ЗнаТоКи» (1971, 1972, 1975, 1979, 1982), «Это сладкое слово – свобода!» (Мосфільм, 1972), «Дни хирурга Мишкина» (ТО «Екран», 1976), «Мэри Поппинс, до свидания!» (Мосфільм, 1983) та ін.
26 – 105 років тому народився Анатоль КОРДО́ВСЬКИЙ (1916-1991), громадський діяч. Уродженець Ніжина.
Випускник Харківського електротехнічного інституту (1939). В еміграції – Німеччина (з 1945 р.), Бельгія (з 1947 р.), Австралія (Сідней) (з 1950 р.).
Голова ради української громади шт. Новий Пд. Вельс (1953-1954). Член представництва виконавчого органу Української національної ради в Австралії (1961-1965). Один із організаторів і голова (1967-1969) Товариства сприяння Раді в Сіднеї. Автор розвідки «Огляд конституційного законодавства УHP» (Новий Ульм, 1959; опублікував під псевдонімом П. Баский) та багатьох публіцистичних статей.
28 – 195 років від часу відкриття (1826) театру при Ніжинській Гімназії вищих наук кн. Безбородька.
Активними учасниками театру були Микола Гоголь, Микола Прокопович, Костянтин Базилі, Микола Кукольник, брати Іван та Тимофій Пащенки.
Грали п’єси як готові, так і написані ліцеїстами. На вистави приїздили й приходили із міста та із сусідніх поміщицьких садиб.
29 (17 грудня за ст. ст.) – 200 років тому народився Дмитро Іванович ЖУРАВСЬКИЙ (1821-1891) учений-інженер, фахівець в області мостобудування та будівельної механіки.
Випускник Ніжинського Фізико-математичного ліцею кн. Безбородька (1838). Одна з вулиць Ніжина названа на його честь (колишня вул. Червоноармійська). Лауреат Демидовської премії Петербурзької Академії наук (1855).
Уперше розробив теорію розрахунку багатогратчастих дерев’яних ферм із залізними тяжами (т.з. ферм Гау), використавши її при проєктуванні мостів через річки Веребья, Волга, Волхов та ін. Запропонував (1855) метод визначення дотичної напруги в балках, що згиналися, і встановив наявність у стінках балок косих зусиль (головної напруги). Інженер при Головному управлінні шляхів сполучення й публічних споруд (1859-1876). Брав участь у перевлаштуванні Маріїнського водного шляху, перебудові шпиля на соборі Петропавлівської фортеці, керував проєктуванням ладозьких каналів (1871-1876). Член Ради Міністерства шляхів зв’язку (1883-1889). Директор Департаменту залізниць і одночасно завідувач Технічно-інспекторського комітету залізниць (1877-1890).
31 (19 грудня за ст. ст.) – 125 років тому народився Павло Павлович ПЛЮЩ (1896-1975), мовознавець, педагог.
Уродженець с. Володькова Дівиця Ніжинського повіту. Випускник Ніжинського інституту народної освіти (НІНО)(1923).
Доктор філологічних наук (1959). Професор (1960). Викладач української мови Київського університету (з 1937 р.). Досліджув мову Івана Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та ін.
Праці: Збірник вправ з синтаксису та пунктуації. – К., 1938 (співав); Нариси з історії української літературної мови. – К., 1958; Історія української літературної мови. – К.,1971.
Підготувала Любов ГУСЄВА, апровідний бібліограф ЦБС
