День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. В народі свято Андрія називають «Калита». Це свято вважається парубоцьким, бо в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити збитки, а дівчата цієї ночі ворожать на свою долю.
За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ще ввечері 12 грудня. Дівчата приносили до господині, у якої мали відбутися вечорниці, хто що мав із необхідних продуктів, і допомагали господині приготувати святкову вечерю. А після заходу сонця приходили хлопці, які приносили наливку і цукерки, розсідалися у світлиці і тоді розпочиналося дійство. Спочатку переповідали цікаві історії, жартували, розважалися, щоб дочекатися півночі. А в ніч з 12 на 13 грудня починали ворожити на майбутню долю. Основною на Андріївський вечір була гра « Калита»,- розповідає бібліотекар юнацького абонементу Світлана Ріпа.
Тісто місять по черзі від найстаршої до наймолодшої дівчини. Воно солодке з медом, а верх коржа оздоблювали сухими вишнями чи родзинками і запікали так, щоб важко було відкусити. По середині обов’язково мала бути дірка, через яку протягували червону нитку або стрічку, за яку високо підвішували калиту до сволока посередині хати, щоб хлопці дістали його зубами. Біля калити стояв вартовий «Пан Калитинський» - веселий, жартівливий парубок, який запрошував хлопців кусати калиту. Кожен учасник брав між ноги коцюбу, що імітувало сидіння верхи на коні, і «їхав» кусати корж. В той час вартовий всіляко мав розсмішити хлопців, смикаючи за один кінець нитки, прив’язаний до калити, щоб не дати відкусити від неї шматок.
На Чернігівщині молодь зібравшись на Андріївські вечорниці , на яких мала вирішитися їх доля, причаровувала святого Андрія танцями, піснями, ритуалами. Дівчата гадали на судженого, а хлопці придивлялися до дівчат. Обираючи судженого, дівчата носили воду в роті і виливали її в тісто для калити. А ще кидали чоботи через паркан. Куди впаде – звідти й наречений буде. Також була ворожба на гавкіт собак: дівчата одна за одною виходили на подвір’я і тричі промовляли певні слова, і з якої сторони після цих слів собака залає , то з тієї сторони й буде її наречений.
На вечорницях крутили балабушки (шматочки з тіста). Потім йшли на двір і викидали. Чию балабушку першою з’їсть собака – та дівчина перша вийде заміж.
Але найвідоміший спосіб ворожіння на Андрія – обіймати штахети у паркані: якщо кількість дощечок буде парною – значить бути дівчині у парі цього року. А перед тим як вкладатися спати, під ліжко своє дівчата ставили миску з водою, а на неї – дощечку, як кладку через річку, і просили спеціальними промовками, щоб суджений приснився . І це далеко не всі види ворожіння на Андрія. Ми знаємо лише маленьку часточку обрядів Андріївських вечорниць, які проводили наші предки. Також цього дня не можна шити, ткати і прясти, щоб не накликати біду.
День Андрія Первозванного – свято веселе і колоритне, яке святкують незалежно від віку. Дослідники зазначають, що вечорниці проводили по селах навіть у першій половині ХХ століття. І, як свідчать фольклористи, зараз ця народна традиція відроджується — у багатьох містах і селах відбуваються схожі гуляння на день Андрія. Звісно, до обрядів сьогодні ми зовсім по-іншому ставимося, бо інакша картина світу і мислення в людей, але це те, що нас об’єднує і показує повноту традицій.
