Дошкільний підрозділНВК № 16 «Престиж»відзначає свій, хай і маленький, та вже ювілей – нам 5 років!
25 січня 2017 рік. В цей день, слідом за сірим велетнем котом (як і годиться за традицією на вхідчини), поріг нового закладу переступили 16 малюків. Була червона стрічка, було багато гостей, багато вражень і кольорів. Цестало справжньою подією для міста, адже вперше заклад загальної середньої освіти гостинно відкрив свої двері й серце для найменших вихованців – дошкільнят. Це був сміливий крок тодішнього директора навчального закладу Валентини Валентинівни Градобик – з гімназії стати навчально виховним комплексом. Це був перший досвід нашого міста. Була й ще одна людина, без участі й підтримки якої не було б сьогоднішнього ювілею – Олександр Михайлович Кодола.
Це за його сприяння як народного депутата, з державного бюджету було залучено на облаштування дошкільного підрозділу більше мільйона гривень. Він зміг об’єднати величезну когорту людей заради спільної мети. Так у великому «молодому» мікрорайоні міста з’явився свій «садочок». Щиро дякуємо цим людям за рішучість змінюватися, за наснагу діяти.
У січні нас було 16, а вже за два місяці на кухні варилися страви, у кімнаті занять розташували стільчики, а у спальній кімнаті заправили ліжечка для 24 вихованців. А за рік, за кошти міського бюджету облаштовували ще одну групу йще 24 маленькі ніжинці стали дошкільнятами.
Нині кожна група – це маленька академія пізнання світу: іграшки, книги,різноманітні навчальнікуточки. Все яскраво і просто, все фахово і сучасно. Ми щиро дякуємо керівництву НВК, батькам, Управлінню освіти, керівництву міста за це спільне творення освітнього середовища. Дякуємо і нашим добрим друзям, колективу будівельної фірми «УкрСіверБуд» за постійну підтримку і подарунки.
Здається, тількивчора святкували відкриття, а вже відбулося по два випуски в кожній групі. Це 86 НАШИХ випускників, озброєних необхідними знаннями, вмінням працювати в колективі, вихованих і підготовлених до школи.
«Я пам’ятаю садочок за класні прогулянки», - Назар Кізь, учень 3-А класу.
"Я пам’ятаю садочок, бо там я познайомився зі своїм найкращим другом", - Ігор Крупельницький, учень 3-А класу.
Це вже їхні спогади,перші свої власні спогади про велику Країну дитинства.І таких спогадів у нас уже 86.
Інколи чуємо: «Так ви ж не садочок, ви підрозділ». Це в паперах ми підрозділ, а в житті дітлашні ми справжнісінький садочок. І життя у нас справжнє, дошкільне з його заняттями й іграми, тихою годиною і святами, прогулянками на дитячому майданчику й обідами.Наш колектив молодий, ми зростаємо разом з нашими вихованцями. Та повірте, тепла й любові у нас вистачить на кожного малюка.
Сьогодні у двох групах нашого садочку 46 допитливих вихованців.
«Чому у мене лівий і правий черевик?», «Чому в Африці завжди жарко?»,«Для чого треба їсти кашу, якщо цукерка добріша?», «Як народжується сніг?», «У мене може бути своє мнєніє?», «Як поділити іграшку, якщо ламати її не можна?», «Чому пташки співають, а не розмовляють?», «Для чого дітям треба слухати батьків?», «А чому у собаки чотири ноги, а у людини дві?», «А якщо хочеться балуватися, то можна?»,«Яким кольором намалювати вуха слону?»,«А яке око закрити першим, щоб швидше заснути?», «А чим заправляють кольорові олівці?» і ще мільйони запитань. Така вона, велика Країна Дитинства: яскрава, допитлива, чудернацька, щира.
Вихователь дошкільного підрозділу
О. Сокол
