Нашого цвіту по всьому світу. Звичайно, не від хорошого життя розбрелися світом люди України… Нещодавно, одне з німецьких видань опублікувало матеріал про юного ніжинського спортсмена Тимура Бикова. От тільки там він не на змаганнях. Так сталося, був змушений тікати від війни….
Nizhyn.city вдалося поспілкуватися через мережу інтернет з мамою юного ніжинського спортсмена Юлією: «О 5-ій ранку, 24 лютого, мені зателефонувала подруга, і ошелешила фразою: – Юля – війна! Далі, вибухи на нашому аеродромі. Спочатку було несприйняття, потім страх. Страх за дітей, які ще солодко дрімали у свої теплих ліжечках. Що робити? Тримала себе в руках, чоловік якраз був у Києві на роботі. Тривога не полишала. Війна…війна…Старший син Тимур, якому 15 років, зрозумів все сам… Шестирічному Даміру пояснила, але наголосила: – Нічого не бійся, ми разом! – пригадує початок війни Юлія Бикова.
Родина разом. До війни...
«Прийняла рішення їхати з міста, - далі розповідає Юля, - Увечері 24 - го подруга запропонувала їхати в село до її батьків. Там ми пробули 10 днів. Далі все ж вирішили повертатися до Ніжина. А тут нас зустрів «гарячий подарунок» від росіян - в наш будинок потрапив ворожий снаряд. Все ж лишилися у місті. Жили в будинку моїх батьків, додому тільки навідувалися. А коли обстріляли район Кручі, 1 квітня, після вагань, все ж наважилися виїжджати. Боліло серце за дітей. Чоловік лишився вдома. Нас з Ніжина їхало одночасно декілька родин. Чутки про те, що на дорогах обстрілювали автобуси – жахали. Та ми ризикнули…Куди їхати не знали, рушили на захід України. Дібравшись до Волинської області, міста Луцьк, далі рушили до Німеччини. Дорога тривала три дні. Дісталися Берліну, а звідти в невеличке містечко Гіссен. В Гіссені ми пробули не довго, потім знайшли житло в Бессе. Це невеличке селище на 3500 жителів, яке ще називають земля Гессен.
Нині в Німеччині великий наплив українських біженців. Нелегко і їм, і нам. Допомагають волонтери. Німці здивовані ситуацією в Україні, підтримують нас чим можуть, як матеріально, так і морально. У них на автівках українські прапорці, українську символіку розвішують і на будинках. Зазначу, що адаптація пройшла успішно, не було ускладнень і в дітей. Діти в мене комунікабельні. Тимур досконало володіє англійською, розуміє й німецьку. Відразу знайшов друзів. Тут взагалі багато українських сімей.
Це будинок, в якому проживають Юля з синочками Тимуром та Даміром
Дамір почав ходити на футбол та на підучку до школи. Тимур теж ходить до школи. У нього уроки з 8 ранку до 13. 00. У Ніжині Тимур успішно займався боксом. Було бажання тренуватися. Тож тут також продовжив.
Дуже сумують за домівкою, діти за татом. "Віримо, в нашу перемогу чекаємо миру. А Тимур хоче повернутися до Ніжина та продовжити займатися боксом у свого тренера В’ячеслава Кожуховського, керівника клубу VK "BOXING". До речі, це тренер, який виховав Чемпіона Світу Петра Іванова, - зазначає Юля.
У свою чергу за коментарем звернулися і до В’ячеслава Кожуховського, який розповів: «Тимур прийшов до мене в 11 років. Хлопчина рослий, завзятий і швиденько схоплював спортивні ази. За 1,5-2 роки він став Чемпіоном України (на зональному чемпіонаті), до цього були перемоги на рівні області. За плечима хлопця 12 боїв. Коли Тимур виїхав до Німеччини, тримали зв'язок. Я йому відразу порадив, якщо буде можливість то знайди там секцію з боксу, і продовжуй тренування. Так і вийшло. Телефонує, задоволений, каже: Тренере, дякую за пораду, знайшов клуб…Там з порогу перевірили мої здібності, поставили в спаринг, я всім «пілюлей» надавав (посміхається), а вони (німецькі спортсмени) кругом мене цілий день ходили та вигукували – gut, gut, gut. З того часу в нього там все добре. Хлопець перспективний. Знаю, що вчиться гарно, відповідальний. Не пропустив жодного тренування».
В’ячеслав Кожуховський та Тимур. Початок кар'єри
Про спортивні досягнення Тимура вже пишуть у газетах за кордоном - Sie mussten fliehen, sie geben nisht auf, що в перекладі означає: Вони змушені були тікати, але вони не здаються! Ніжинський боксер на чемпіонаті землі Гессен зайняв друге місце.
Ось такі, ми українці!
Нагороди в Україні
Перша нагорода в Німеччині
