За християнськими канонами, сад при церкві чи монастирі є прообразом раю. Це місце концентрації і медитації, територія духовних роздумів... Від прадавніх часів у кожному монастирському саду плекали лозу. Монастирські садівники, які були ченцями, першими садили на освяченій землі саду виноград. Він мав повсякчас нагадувати про спасіння…
«Раніше бачив як росте виноград. Смакував його плодами. А як вирощується - не заглиблювався, бо ніколи не приходилося з ним мати справу. Господь дає думку, без жодних генеральних планів.» – дбайливо демонструючи на долонях великий кетяг винограду, розповідає отець Петро. - Я тривалий час працював за кордоном, згодом повернувся до Ніжина. Посадив біля свого будинку два кущі винограду. Як то кажуть, для себе. Тож, прийшлося вивчати всі тонкощі виноградарства. У 2018 році, 6 січня, я був рукоположений у сан священника. А восени, того ж року «заклав» виноградник біля храму. Ось, (показує отець) із цього сорту «Преображення» все і розпочалося. А обрав цей сорт тому, що церква Преображенська. Облагородили територію. Й потихеньку, потихеньку працював, і ось маємо таку фруктову красу».
На сонечку дозрівають повні грона соковитих ягід різноманітних сортів винограду.
Отець Петро ділиться: «Раніше наш північний клімат не дозволяв деяким сортам визрівати. Бо виноград – культура південна. Але нині - це можливо в нас, бо й клімат змінився. Наша земля не тільки для картоплі, а ще – для вирощування цієї прекрасної культури.» Додає: "Виноградарство - це творчість! Дуже захопився цією справою. Шукаю новинки. Експериментую. Роблю нові щепи.»
Його, як садівника, тішить результат: має розкішні грона – від п'ятисот грамів і до двох кілограм.
До речі, на церковному городі, поміж рядів виноградника кожен клаптик не гуляє: дозріває арахіс, томати, відплодоносила суниця… Ваблять око чорнобривці та волошки.
«Цим опікується Ніна Степанівна, наш скарбник, - ділиться настоятель, - допомагають їй парафіяни. А ще, у вільний час, вона вишиває рушники.»
Дари зі свого саду вже традиційно на Спаса освячують біля храму та пригощають ними прихожан. Цього річ не виняток.
До речі, саме 19 серпня 2019 р., в день храмового свята, Спасо-Преображенська церква відкрила свої двері для вірян. Тут вперше за останні 100 років відбулося перше архієрейське богослужіння. Його звершував архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря). У храмі, до того ж замироточив образ Іоанна Тобольського. Ікону написав наш ніжинський художник Олександр Кошель.
«Чудо звершилося на наших очах. І в цьому я вбачаю знак. З Божою ласкою та спільними зусиллями парафіян й благодійників відновимо храм. », - каже настоятель.
" Нині продовжуються вестися реставраційні роботи. Дасть Бог цього року завершимо південний фасад. Нині наші воїни воюють за свою землю, а ми, тут, кожен повинен відвойовувати Україну. Святині - це часточка нашої держави, нас, це українське, християнське, це світло і добро, ми тут молимося за майбутнє, мир, перемогу, життя земне та вічне…Ви відчуваєте (зазначає настоятель), яка тут аура, спокій. Коли лунають сирени, я запрошую вірян сховатися до храму".
(Авт. У розмові, все ж повернулися до теми винограду.) «Ви знаєте, - каже отець, - Коли почалося повномасштабне вторгнення ворогів на нашу землю, кожен переживав. Я ж молився, а для заспокоєння треба було працювати. Що я робив!? – Садив виноград!»
А ще, на церковному подвір’ї у садку, на молоденькій яблуньці рясніє перший врожай. Це сорт Слава Переможцям. Знаково. Правда ж!!!
