У виставковій залі відділу "Художній музей" НКМ ім. І. Спаського відкрито виставку "Вишивана моя Україна". Представлено роботи (ікони) ніжинського художника Олександра Івановича Кошеля та вишиті рушники з приватної колекції ніжинця Віталія Сірика.
Тетяна Брязкало т.в.о. директора Ніжинського краєзнавчого музею розповідає: "На виставці представлено 14 робіт Олександра Івановича. Виконані, за словами автора, у стилі української неоготики. Образи чоловічі, і жіночі: Ісус, Богородиця, св. Борис, Микола, Катерина... Поміж ними, на експозиційних площах - вишивані рушники, які представляють не тільки Чернігівщину, а й інші регіони України. Рушники вишиті у різноманітних техніках. І тканина різна, і орнамент. Виставка діятиме по 14 жовтня включно, можливо продовжимо до першого листопада. У продовж двох місяців відвідувачі можуть отримати естетичну насолоду та гарні враження завітавши нашого музейного відділу.»
Журналісти nizhyn.city мали нагоду відвідати виставку та зафіксувати костюмований "performance"
Аліна Овдієнко - завідувачка відділу "Художній музей".
- На мені автентичний стрій українського народного костюма. Цей стрій не відповідає загальному автентичному строю Чернігівщини, він, так би мовити, збірний – наближений до центральної України (Полтавський регіон). Особливості вбрання – корсетка, спідниця, фартушок, сорочка, на якій вишивка виконана у техніці гладь, болгарський хрестик, а також стебнівка. Цей стрій дістався мені від моїх бабусь у спадок, яким я дорожу і бережу. Бабусі з Ніжинщини, с. Колісники.
- (авт.) А доповнює автентичний костюм пані Аліни - руса коса…! Якщо розпустити косу, то волосся нижче колін (при зрості 1 м. 64 – 1 м. 30. ). «Своє волосся ні разу не фарбувала, але підстригала… Ну, я вважаю, що генетика відіграє дуже важливу роль, адже у моїх бабусь по маминій лінії було дуже довге та густе волосся. Також довге волосся має моя молодша сестра Вікторія», - каже Аліна.
Тетяна Андрусенко ніжинка, костюм дістався від родичів із села Талалаївка Ніжинського району.
- Костюм святковий (з оксамитовим обрамленням), у ньому йшла заміж ще моя бабуся. Сорочка належала моїй свекрушці, яка народилася у 1939 році, і в 69 – му ось саме у цій вишитій красі стала до вінця. Вишивка нашого Чернігівського регіону – на рукавах та подолі гаптований виноград. Хустка теж лишилася у спадок, - розповідає володарка костюма.
Раз на рік Тетяна дістає свій скарб та виводить «в люди»: «На Василя у ніч з 13 на 14 січня ось в такому вбранні щедрую. І цим зберігаю традиції свого роду. Потім, перу, прасую та далі на зберігання. Надалі сімейну реліквію передам синові та майбутній невістці».
