Ніжин Сіty публікує календар подій на листопад.
Нагадаємо!
Вийшов черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат міста Ніжина на 2022рік », який випускає Ніжинська центральна міська бібліотека ім. М.В. Гоголя. Календар-щорічник є своєрідною енциклопедією життя міста, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т. ч. мало досліджені.
4 листопада – 55 років тому відкрито (1967) Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського.
Розташований у двоповерховому цегляному будинку, що належав ніжинському купцю 1-ї гільдії, спадковому почесному громадянину Дяченку Пантелеймону Івановичу (збудовано в сер. XIX ст.).
Музей спочатку відкрився на громадських засадах, з 1968 року – це філія Чернігівського обласного історичного музею, з 1990 р. – самостійний заклад. Складається з відділів: історії, художній, «Природа Приостер’я», «Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського» та єдиний на Україні музей «Поштова станція».
Адреса: вул.Батюка, 6.
6 – 135 років тому народився Пилип Васильович Клименко (1887-1955), історик, архівознавець.
Навчався в класичній гімназії при Ніжинському Історико-філологічному інституті кн. Безбородька (1899-1907).
Громадський та політичний діяч доби Директорії УНР. Професор Київського археологічного інституту (1912-1918) та Кам’янець-Подільського університету (1918-1923). Дійсний член Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН (1925-1930). Співробітник Археографічної комісії ВУАН (1924-1933) та Археографічної комісії Центрального архівного управління УРСР (1931-1932). Репресований (1938). 5 березня 1939 року за звинуваченням в участі в антирадянській буржуазній націоналістичній організації засуджений до 6-ти років позбавлення волі. Покарання відбував у Красноярському краї (РФ). Звільнений 1943 року. Після війни жив у смт. Козелець. Реабілітований (1959).
Досліджував історію цехів в Україні та історію українських міст, у тому числі й Ніжина.
Праці: Западно-русские цехи ХVI-ХVIII вв. – К., 1914; Місто і територія на Україні за часів Гетьманщини (1654-1767 рр.) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. – 1926. – кн. 7/8; Цехи на Україні, т. 1, вип. 1: Суспільно-правні елементи цехової організації. – К., 1929.
7 – 70 років тому в с. Безуглівка Ніжинського району народився Валерій Олексійович Ісаєнко (1952 - 2022), художник, іконописець, реставратор.
Розписував Миколаївський собор, Вознесенську церкву, Пантелеймоно-Василівську церкву в Ніжині. Автор іконостасів Миколаївського собору, церкви Богоявлення Господнього, Хрестовоздвиженської церкви Ніжина. Проживав в Ніжині (з 1986 р.).
Випускник Київської національної академії мистецтв (1983).
Працював іконописцем у Києво-Печерській лаврі (2007-2022).
Роботи художника знаходяться у Кафедральному соборі св. Миколая (Вашингтон, США), жіночому монастирі Марії Магдалини (Канада), місті-побратимі Яніни (Греція) (ікона Великомученика Георгія Побідоносця), Покровському соборі м. Тобольська (Росія) (ікона Іоанна Тобольського), Миколо-Угреському монастирі (Росія) (ікона Михаїла Чернігівського і боярина Феодора) та приватних колекціях Греції, Німеччини, Франції.
9 (28 жовтня за ст. ст.) – 150 років тому народився Терентій (Терешко) Макарович Пархоменко (1872-1910), кобзар, співак (тенор), педагог.
Уперше прибув до Ніжина 1899 року. Не переривалися стосунки з ніжинцями й надалі. Після революційних 1905-1907 років ще кілька разів бував у Ніжині, двічі гостював у Ф.Д. Проценка, співав на храмовинах і базарах, але основною все ж залишалася інтелігентна публіка: виступав перед учнями й викладачами міських чоловічої та жіночої гімназій, у школах, двічі співав у Народному будинку, яким керував Ф.Д. Проценко; на виставах перед робітничою і селянською аудиторією. Останнім документально зафіксованим фактом перебуванням сліпого бандуриста в Ніжині є згадка про ще один його концерт на засіданні історико-філологічного товариства 2 грудня 1907 р.
Один з найвідоміших кобзарів свого часу. У Києві навіть продавалися цигарки в коробках із його портретом. Незрячий із 9 років. Навчався в кобзаря Андрія Гайденка.
Репертуар: думи, псальми, пісні.
9 – 65 років тому народилася Галина Львівна Тимошенко (1957), хореограф, педагог.
Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. Миколи Гоголя (1987). Засновник та директор Ніжинської дитячої хореографічної школи (з 1994 р.). Художній керівник зразкового дитячого ансамблю бального танцю «Ритм» (з 1980 р.). Неодноразовий переможець Міжнародних, Всеукраїнських, обласних та міських конкурсів з бальних танців.
Заслужений працівник культури України (2001). Відмінник освіти України (1991). Обласний стипендіат від Чернігівського обласного осередку Національної хореографічної спілки України (2020)
Нагороджена орденом «Берегиня України» (2019).
10 – 55 років тому розпочато (1967) регулярний рух електропоїздів по маршруту Ніжин – Київ. Перший електропоїзд приміського сполучення прибув з Києва до Ніжина.
11 (29 жовтня за ст. ст.) – 120 років тому в Ніжині народився Андрій Федорович Проценко (1902-1984), флейтист, педагог.
З 10 років вивчав гру на скрипці в аспіранта Варшавського вищого музичного інституту, уродженця Ніжина Йосипа Москвичьова. Навчався в Ніжинській класичній гімназії та додатково опановував гру на скрипці в приватній школі професора Спльовача.
Грав в оркестрі кінотеатру Б. Вержиківського (з 1920 р.).
Заслужений артист УРСР (1946). Викладач Київської консерваторії імені П.I. Чайковського (з 1934 р.). Професор (1954).
Засновник української школи гри на флейті. Взірець виконавської майстерності гри на флейті, представник виконавської музичної школи академічного напрямку. Виховав цілий ряд видатних виконавців флейтистів, лауреатів республіканських і всесоюзних конкурсів, педагогів, які працювали в різноманітних оркестрах світу та вели педагогічну діяльнісь. На його честь встановлено меморіальну дошку на аудиторії Київської консерваторії.
Нагороджений орденом «Знак Пошани».
19 – 70 років тому народилася Раїса Миколаївна БОРЩ (1952), бандуристка, диригентка.
Старший викладач кафедри музики Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1977-1986).
Заслужена артистка України.Закінчила Київську державну консерваторію (1977). Викладач-методист Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького (з 1986 р.). Художній керівник капели бандуристів ім. О.Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (з 2010 р.). Керівник капели бандуристів «Зачарована Десна». Голова журі обласного конкурсу-огляду серед дітей музичних шкіл, а також член журі Всеукраїнського конкурсу «Кобзарська юнь України» в Чернігові.
Державний стипендіат України (2021).
20 (9 листопада за ст. ст.) – 305 років тому у Ніжині народився Григорій (Георгій, Юрій) Йосипович (Осипович) Кониський (чернець Георгій) (1717-1795), церковний діяч, просвітитель, філософ, письменник.
Походив із шляхетської родини. Його батько, Осип Іванович був сотенним урядником Ніжинського козацького полку, пізніше бургомістром Ніжина (1727).
Випускник Києво-Могилянської академії (1743). Професор і ректор Києво-Могилянської академії. 1744 року прийняв постриг з іменем Георгій. Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією. Єпископ Могилівський і Архієпископ Білоруський (з 1783 р.). Єдиний єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії на території Речі Посполитої.
Відстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії й за навернення уніатів на православ’я.
Похований у Спасо-Преображенському Соборі м. Могильова. На могильній плиті епітафія, написана ним незадовго до смерті: «Град Нежин колыбель, град Киев мой учитель…». Наполеонівські солдати осквернили домовину святителя Георгія, відкривши її 1813 року. Мощі були нетлінними. Те ж саме виявилося й 1875 року при заміні підлоги в церкві-усипальниці.
26 серпня 1993 року рішенням Синоду Білоруської Православної Церкви Георгія Кониського причислено до лику місцевошанованих святих. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату благословив місцеве шанування в Чернігівській єпархії святителя Георгія (Кониського). Сего ради тебе, на небеси и на земли прославленному вопием сице: Радуйся, града Нежина доброплодное прозябение; Радуйся, родителей именитых чадо благословенное. Радуйся, от младенства Богом избранный… (із Акафіста Святителю Георгію).
Автор прозаїчних і віршованих праць, переважно на духовну та морально-естетичну тематику.
Праці: Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego… – 1767; Историческое известие о Белорусской епархии. – 1776; Собрание сочинений Георгия Конисского, архиепископа белорусского. – СПб., 1835. – Ч. 1-2; Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью. – 1847.
23 – 70 років тому народився Володимир Павлович Гільчук (1952), письменник, поет, перекладач,спортсмен-марафонець (42 км. 195 м).
Працював начальником спеціального конструкторського відділу науково-виробничого комплексу «Прогрес». Викладав у Ніжинському агротехнічному інституті Національного університету біоресурсів і природокористування України; керував спортклубом «Прометей». Проживає в Ніжині (з 1976 р.). Переможець міського конкурсу «Людина року- 1999».
Кандидат у майстри спорту (1978). Брав участь у понад 70 марафонах, у т. ч. міжнародних. Неодноразовий чемпіон і призер багатьох чемпіонатів України з марафону у своїй категорії. Абсолютний переможець Київського (1989) та Рівненського марафону (2004). Друге місце (вікова категорія – 60-64 роки) в міжнародному марафоні Нешвілл-2016 (США).
Третє місце на Всеукраїнському конкурсі на кращий драматичний твір у жанрі комедії «Золоті оплески» (за трагікомедію «Італіано - Чорнобиле ») (2015), диплом конкурсу перекладів поезій Р. Кіплінга (2016), лауреат IV-го та V-го міжнародних поетичних конкурсів «Чатує в століттях Чернеча Гора» за твори «Прости забудь» та «Мій світ» (2016).
Твори : Я напишу про те, про що не можна… – Нiжин : Наука-сервіс, 2008. – 239 с. : іл.; Феномен Гаррі Поттера. – Ніжин, 2010. – 96 с.; І не знаю навіщо… Поетична збірка. – Ніжин, 2012. – 84 с.; До еліти. Новели. Оповідання. Драматичні твори. Статті. – Ніжин, 2014. – 196 с.; На терезах серця. – Ніжин : Наука-сервіс, 2016. – 80 с.
23 (10 листопада за ст. ст.) – 115 років тому в с. Велика Кошелівка Ніжинського району народився Іван Максимович Кошелівець (справж. прізв. Ярешко) (1907-1999), літературознавець, перекладач, громадський діяч.
Випускник Ніжинського інституту народної освіти (НІНО) (1930). 1938 року читав курси з історії давньої української літератури в Ніжинському педагогічному інституті. За часів німецької окупації – редактор газети «Ніжинські вісті».
1944 року виїхав до Австрії.
Дійсний член УВАН (США,1947) і Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка (Європа,1948). Член Об’єднання українських письменників «Слово» в екзилі (1957), НСПУ (1992). Почесний доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені (1966). Редактор «Української літературної газети», журналу «Сучасність». Головний редактор міжнародного часопису «Соборність». Чоловік Емми Андієвської. Похований у Мюнхені (Німеччина).
Праці: Нариси з теорії літератури. – Мюнхен : Cicero, 1954; Сучасна література в УРСР. – Мюнхен, 1964. – 379 с.; Микола Скрипник. – Мюнхен : Сучасність. – 1972. – 343 с.; Олександер Довженко: спроба творчої біографії. – Мюнхен : Сучасність, 1980. – 428 с.
24 (11 листопада за ст. ст.) – 115 років тому в Ніжині народився Іоель Гільєвич Малкін (1907-1958), математик, механік.
Доктор фізико-математичних наук (1937). Професор (1937). Очолював кафедру теоретичної механіки Уральського університету (Свердловськ) (1938-1958).
Праці: Метод Ляпунова и Пуанкаре в теории нелинейных колебаний. – М., 1949; Теория устойчивости движения. – М.; Л., 1952; Некоторые задачи теории нелинейных колебаний. – М., 1956.
25 – 45 років тому народився Олександр Миколайович ЛИСИЧЕНКО (1977-2014), військовик.
Штурман авіаційної ескадрильї служби цивільного захисту загону Оперативно-рятувальної ДСНС в Ніжині. Здійснював перебазування з м.Ніжина до аеродрому м. Чугуєва Харківської області на вертольоті МІ-8 ЗСУ під час АТО (ООС). Загинув 21 червня 2014 року. Похований у м. Маріуполі Донецької обл. Нагороджений орденом «За мужність» 3 ступ. (2014).
Підготувала Любов Гусєва, провідний редактор міської ЦБС
