Цього здорованя з розумними очима та добрим собачим серцем знають на ніжинському залізничному вокзалі. Його кличуть Коля, а чоловіки з повагою Микола Миколайович, подаючи йому руку, а пес у відповідь – лапу.
Пес поважного віку. Раніше мешкав на ринку «Афганець». Там попав під автівку, волонтери порятували, а виходила, як каже тьотя Валя – медсестра: люди купували йому ліки, а вона колола. Продавчиня квітів привела пса сюди. Тепер Коля під опікою тьоті Валі, яка на вокзалі реалізовує подорожуючим різний дорожній дріб’язок. Була у Колі і подружка – собака Оля. Це була дуже трепетна, хай і собача, пара. Поки Оля їсть Коля охороняє її і чекає своєї черги. Та половинка Коліна захворіла, не врятували і ветеринари.
Спочатку пес ночував у паперовій коробці. Згодом, небайдужі люди Колі облаштували і власне житло, вночі він там, а вдень «патрулює вокзал». Любить сидіти біля тьоті Валі. З холодами – стара шерсть вже не справляється. Мерзне собаня. Пані Валентина, потурбувалася про нього. Коли Коля сідає поруч, підлаштовує йому теплу тканину, аби не сидів на холодній землі. А сьогодні на собані теплий шарф: попив холодного молока. Попереду зима і пані Валентина планує зшити Колі теплий жилет. Така вона старість…
Будете на залізничному вокзалі у Ніжині, придивіться, можливо десь поруч побачите його – старого рудого пса, що накульгує. Не гребуйте, пригостіть смаколиком та й просто озвіться до нього з повагою та теплом – Коля! Озвіться як до живої істоти, в житті якої були і радощі, і втрати…
