Вийшов черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат міста Ніжина на 2023 рік », який випускає Ніжинська центральна міська бібліотека ім. М.В. Гоголя. Календар-щорічник є своєрідною енциклопедією життя міста, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т. ч. мало досліджені. Ніжин Сіty публікує календар подій на січень 2023 року.
1 січень – Ткаченко Віктор Вікторович (1953), український підприємець та громадський діяч. Почесний громадянин Ніжина (2009).
Голова Ради товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві (з 1999 р.). За його ініціативою заснована земляцька газета «Отчий поріг», шеф-редактором якої він є (2001). Голова Спілки громадських організацій «Асоціація земляцьких організацій «Рада земляцтв областей та регіонів України» (з 2009 р.). Президент компанії «Міжнародний виставковий центр» (з 2011 р.). Голова «Асоціації ветеранів спорту України» (з 2011 р.).
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2008). На честь Віктора Ткаченка названий астероїд головного поясу 181249 Ткаченко (181249 Tkachenko), відкритий 30 жовтня 2005 року в Андрушівці.
1 – Яковець Василь Павлович (1953-2016), математик, науковець.
Випускник Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1975). Викладач Ніжинського державного університету ім. Гоголя (з 1978 р.), ректор (1995-2006).
Доктор фізико-математичних наук (1993), професор (1995). Академік АН ВО України (Відділення математики та інформатики) (1995). Директор Інституту відкритої освіти УМО НАПН України (2010). Член Американського математичного товариства (з 1992 р.). Заслужений працівник освіти України (2003).
Премія імені М. Остроградського НАН України (2004). Автор понад 150 наукових праць.
2 – Бортник Володимир Олексійович (1938-2007), педагог.
Випускник Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя (1966).
Стаж педагогічної роботи – 49 років. Директор Ніжинської середньої школи №9 (1971-1981) та Ніжинської гімназії №3 (1981-2007).
Заслужений працівник освіти. Нагороджений медаллю А. Макаренка.
2 – Шаган Леонід Костянтинович (1953), культурний діяч.
Завідуючий відділом культури Ніжинського міськвиконкому (1990-2011). Викладач Ніжинського коледжу культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької.
Випускник Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука (1983). Заслужений працівник культури України (2009).
- – Зязюн Іван Андрійович (198-2014), філософ, педагог. Уродженець с. Пашківка Ніжинського району.
Доктор філософських наук (1977), професор (1978), академік АПН СРСР (1989) та НАПНУ (1992). Ректор Полтавського педагогічного інституту (1975-1989). Перший Міністр освіти України (1990-1992). Заслужений працівник вищої школи УРСР (1988). Нагороджений орденами «За заслуги»3 ступ. (1998), 2 ступ. (2003) 1 ступ. (2008), Дружби народів (1981), Трудового Червоного Прапора (1987); медаллю Антона Макаренка (1986).
Похований на цвинтарі с. Пашківка Ніжинського району.
Наукові дослідження: філософія освіти, естетика, культурологія, педагогіка.
Праці: Естетичний розвиток особи. – К., 1972; Естетичний досвід особи. – К., 1976; Основы педагогического мастерства. – К., 1987; М., 1989 (співавт.); Педагогічна майстерність. – К., 1997; 2004; 2008 (співавт.); Неперервна професійна освіта: філософія, пед. парадигми, прогноз. – К., 2003 (співавт.); Мистецтво у розвитку особистості. – Чернівці, 2006; Філософія педагогічної дії. – Черкаси, 2008.
7 (26 грудня за ст. ст.) – Михайловський Йосип Вікентійович (1868-1921), юрист, теоретик права, філософ.
Почав юридичну кар’єру в Ніжині (з 1889 р.), працював суддею 1-ї дільниці (січень-липень 1893 р.). Першу наукову працю «К вопросу об уголовном суде. По поводу предстоящей судебной реформы» (1899) опублікував у Ніжині.
Походив із міщан Чернігівської губернії. Випускник юридичного факультету Київського університету Св. Володимира (1889). Професор Томського університету (1906). Статський радник (1907).
Нагороджений орденами: Святого Володимира 4 ступ. (1917), Святої Анни 2 ступ. (1915), Святого Станіслава 2 ступ. (1911).
Автор наукових праць із загальних питань філософії та теорії права й кримінального права.
Праці: Наказание как фактор культуры. – М., 1905; Основные принципы организации уголовного суда. Уголовно-политическое исследование. – Томск, 1905; Очерки философии права. Том 1. – Томск, 1914; Судебное право как самостоятельная юридическая наука. – СПб, 1908.
11 – Лебідь Ананій Дмитрович (1898-1937), літературознавець.
Уродженець с. Вертіївка Ніжинського району.
Співробітник ВУАН. Дослідник біографії і творчості Михайла Коцюбинського. Працював у Чернігівському етнографічному музеї ім. Тарновського спочатку на посаді емісара, потім помічника завідуючого відділом рукописів (1919-1922). Член експертної комісії Чернігівського архіву (1922-1923).
Заарештований у справі Спілки Визволення України (1929). 1935 року заарештований по «справі неокласиків». Відбував покарання в Соловецькому концтаборі. Розстріляний 8 грудня 1937 р. в Ленінграді. Реабілітований (1958, посмертно).
Праці: Перший твір Коцюбинського // Україна. – 1924. – Кн. 3; Невідомий твір Коцюбинського // Україна. – 1924. – Кн. 4; Листування П. Мирного з М. Коцюбинським // Наук. зб. ВУАН. – 1924-1925. – Т. 19; З сучасної української літератури // Життя й революція. – 1925. № 3; До початків літературної творчості Коцюбинського // Україна. – 1925. – № 34; До питання про політичні погляди М. Коцюбинського // Зап. Ін-ту філології УАН. – Кн. 18. – К., 1928; М. Коцюбинський. Життя і творчість. – К., 1929.
13 (1 за ст. ст.) – Горленко Василь Петрович (псевд. Черкасин В.Г.) (1853-1907), український письменник, мистецтвознавець, етнограф.
Навчався в Ніжинському ліцеї кн. Безбородька.
Активно співпрацював з журналом «Киевская старина». Автор численних праць про українських письменників (І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Мирного та ін.), а також про творчість французького поета українського походження В. Гриценка. Йому належать статті на історико-побутові та етнографічні теми, зокрема дослідження про українські думи й кобзарів. Один із перших збирачів й інтерпретаторів мистецьких скарбів Т.Г. Шевченка. Частина праць опублікована в книгах «Южнорусские очерки и портреты» (1898), «Украинские были» (1899). «Отблески» (1908). Епістолярну спадщину Василя Горленка досліджував український історик Іван Забіяка.
14 – Вторушина Каміла Всеволодівна (1943), історик, архівіст.
Уродженка Ніжина.
Працювала вчителем історії в школі с. Велика Кошелівка Ніжинського р-ну (1972-1978), секретарем Ніжинського районного осередку товариства «Знання» (1978-1979), завідувачем відділу, директором філії Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині (1979-2000).
Автор статей з архівної та краєзнавчої тематики.
14 (2 за ст. ст.) – Тихомиров Павло Васильович (1868-1920-і), російський православний гебраїст та історик філософії.
Екстраординарний професор кафедри філософії Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1906-1907). Останній директор Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1918-1920). Перший ректор Науково-педагогічного інституту (1920-1921) та Інституту народної освіти (1921-1922).
Закінчив Московську духовну академію (1893). Кандидат богослов’я. Приват-доцент кафедри філософії Московського університету (1905) та Київського університету Св. Володимира (1907-1918).
Вів полеміку проти довільних тлумачень Біблії, запропонованих В.В. Розановим.
Праці: Православная догматика и религиозно-философское умозрение. – Харьков, 1897; Математический проект реформы социологии на началах философского идеализма. – 1903; Академическая свобода и развитие философии в Германии. – Сергиев Посад, 1905. Научные задачи и методы истории философии. – Сергиев Посад, 1907; Очерки по гносеологии. – Сергиев Посад, 1908.
15 (3 за ст. ст.) – Леонтович Федір Іванович (1833-1911), історик права.
Випускник Ніжинської гімназії (1852) та Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1855).
Професор (1888). Викладав на юридичних факультетах Київського університету Св. Володимира (1860-1861, 1863-1864), Імператорського Новоросійського університету (1865-1892), Варшавського університету (1892-1902). Ректор Імператорського Новоросійського університету (нині – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова) (1869-1877). Фахівець у галузі історії державних установ та права Великого князівства Литовського. Один із засновників київської історико-юридичної школи.
Нагороджений орденами Св. Анни 2 ступ., Св. Володимира 3 ступ., Св. Станіслава 1 ступ.
Праці: Крестьяне юго-западной России по литовско-русскому праву XV-XVI ст. – К., 1863; Древнее хорвато-далматинское законодательство. – Одесса, 1868; Источники русско-литовского права. Общий обзор источников. – Варшава, 1894; Национальный вопрос в Древней Руси. – Варшава, 1895.
- (2 за ст. ст.) – Преподобна Смарагда, сповідниця Ніжинська (у миру Іуліанія Аврамівна Онищенко) (1858-1945), церковна діячка.
Навчалася в училищі для дівчат-сиріт при Ніжинському Свято-Введенському монастирі (з 1863 р.). З ніжністю згадувала матушка Смарагда свої юні роки: «У монастирі я отримала й виховання, і освіту… навчилася малювати, в’язати, вишивати, малярським роботам, живопису, співам, читанню…». Ігуменя Ніжинського Свято-Введенського жіночого монастиря (1914-1927, 1941-1943).
Двічі зазнала репресій (1922 року під час більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей ігуменю Смарагду було заарештовано й позбавлено волі на 3 роки. 1930 року матушку Смарагду було вдруге заарештовано «за антирадянську агітацію». Реабілітована (1998).
Прославлена Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) в лику місцевошанованих святих (3.05.2014).
8 травня 2012 року Священний Синод Української Православної Церкви причислив ігуменю Смарагду до лику святих. 3 травня 2014 року у Введенському жіночому монастирі відбулися урочистості з нагоди прославлення в лику святих Преподобної Смарагди Ніжинської, сповідниці.
19 червня 2014 року Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив благословити внесення імені Преподобної Смарагди Ніжинської, сповідниці в місяцеслов Української Православної Церкви зі встановленням ще одного дня пам’яті 28 грудня / 10 січня (старий / новий стиль), у день її блаженної кончини.
28 – Івах Іван Вікторович (1918-1989), педагог.
Випускник Ніжинського педагогічного інституту (1939).
Кандидат фізико-математичних наук (1961). Ректор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (1967–1977).
Учасник Другої світової війни.
- орденами Червоної Зірки, Слави 3 ступ., Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, медаллю A.C. Макаренка.
Відмінник народної освіти Узбецької PCP.
Основний напрям наукових досліджень – методика вивчення фізики в середній школі.
Праці: Вивчення теми «Хвильові властивості світла» в X класі. – Хм., 1956; Збірник запитань і задач з фізики для VІ–VІІ класів. – К., 1962; 1968 (співавт.); Методика розв’язування задач з фізики. – К., 1966; 1969 (співавт.).
29 (16 за ст. ст.) – День пам’яті Героїв Крут.
105 років (1918) бою під Крутами.
Підготувала Любов Гусєва, провідний бібліограф міської ЦБС
