"Про повномасштабне вторгнення росії в Україну ми здогадувалися, проте не хотілося в це вірити,— розповідає в. о. генерального директора Ніжинського пологового будинку Валерій Якуба. — Того ранку, 24 лютого, мені зателефонувала колега з міської поліклініки й сповістила страшну звістку — війна. Вже о сьомій ранку ввесь колектив був на роботі. На п’ятихвилинці обговорили план дій в надзвичайній ситуації й стали до роботи».
З того часу майже по квітень Валерій Якуба разом з дружиною жив у пологовому будинку. Не піддавався паніці сам і заспокоював колег. Веселою історією, анекдотом налаштовував на роботу. А її в той час вистачало. І головною проблемою було обладнати укриття, яке знаходилося під приміщенням пологового будинку. Як не прикро, воно за документами значилося, проте було в жахливому стані. Адже за тридцять років існування приміщення туди ніхто і ніколи не виділяв ні копійки.
«Саме укриття за планом мало відповідати всім стандартам того часу, — розповідає Валерій Михайлович, - проте ви знаєте як раніше будувалося… Викликає мене обласний начальник напередодні нового року і наказує підписати акти приймання. Які акти? Якого приймання? Ще кладка цеглою стін триває. Або підписуєш, або заморожуємо будівництво. Що ж залишалося робити. Далі змусили економити на всьому. Уявляєте, за проєктом укриття мало бути встелене плиткою, аж 10 тис. кв м. І все це разом з вентиляцією, туалетами, душовими нівелювалося. З того часу ремонт в укритті не робився. І коли настало 24 лютого, нам терміново довелося його привести до належного стану.»
Валерій Михайлович із захопленням розповідає про будівництво пологового будинку, який у листопаді цього року відзначатиме тридцятилітній ювілей. Пишається своїм дітищем, колективом.
24 лютого зустріли з тривогою. Ніхто не знав, що буде далі. Бої з кожним днем ставали все ближче до Ніжина. В перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну всіх жінок, пацієнтів пологового будинку перевели на перший поверх, максимально виписали тих, хто міг лікуватися амбулаторно. Залишилися лише ті хворі, вагітні, які потребували особливого нагляду з боку лікарів.
«За короткий час в укритті ми обладнали два повноцінні родильні зали, операційну. За час, коли під Ніжином проходили активні бойові дії в нашому пологовому відділенні народилося 55 немовлят, а в перші дні повномасштабного вторгнення, під вибухи снарядів на світ з’явилося семеро немовлят», — ділиться спогадами Валерій Якуба.
В перші дні вторгнення працівники медичного закладу згуртувалися, стали єдиним могутнім механізмом, адже розуміли що в їхніх руках життя немовлят, здоров’я мами, жінки.
«За рік у нашому медичному закладі не зафіксовано жодної дитячої чи материнської смертності. А головний показник у пологовому будинку, це щоб не було материнської смертності. За минулий рік показник перинатальної (малюкової) смертності у нас становить 1,3 проміле, в Німеччині -4,5 на тисячу новонароджених. Це завдяки сумлінній праці всього медперсоналу, який протягом всього часу не залишив роботу, місто», — розповідає Валерій Михайлович.
Коли в місті стало спокійніше, ворог вимушений був відступити від міста довелося особливу увагу звернути на укриття пологового будинку. Завдяки підтримці міської влади, зокрема міського голови Олександра Кодоли, профільного заступника Ірини Грозенко з міського бюджету було виділено кошти на облаштування укриття. Нині в укриття облаштоване за всіма вимогами часу. Проведено кисень, розв'язували проблему з обладнанням вентиляції з підігрівом. Як зазначає в. о. генерального директора пологового будинку Валерій Якуба, вентиляцію заживили на генератор, що дало можливість позбутися сирості й грибка в укритті.
Завдяки підтримці міжнародних організацій нині в пологовому будинку є чотири генератори, які в будь-який момент готові включитися при відключені електромережі. Тож операції, пологи можуть проходити й при відсутності електроенергії. За минулий рік в пологовому будинку було проведено понад 600 складних операцій. 430 зробив особисто Валерій Михайлович.
Облаштували укриття і для громадян з вулиці академіка Амосова, яке знаходиться під приміщенням дитячої поліклініки. У лютому-квітні в цьому сховищі ніжинці жили сім’ями й не лише з прилеглої вулиці. В укриття люди приходили й з приватного сектора різних районів міста. Звісно боялися.
« Ми в цьому приміщенні зробили ремонт, встановили ліжка, умивальники, туалети, встановили бойлери. Тепер тут знаходиться тимчасовий пункт перебування громадян на час відключення електроструму. Ми намагалися для людей зробити комфортні умови», - розповідає Валерій Якуба.
В час активних бойових дій Ніжинський пологовий будинок приймав жінок з усіх населених пунктів, які знаходилися по цей бік Десни. Міст через річку був зруйнований, тож медичний заклад взяв на свої плечі значний тягар. Приймали пацієнтів навіть із Сумської області. Лікарі працювали, як кажуть 24/7.
Майже два місяці генеральний директор жив у лікарні. Адже на той час в місті діяли комендантські години. В будь-який момент Ніжин міг потрапити під обстріл ворога. Тісна співпраця з військовими, міською владою давала можливість вчасно евакуювати пацієнтів медичного закладу до укриття.
«Ми приймали всіх жінок, які потребували нашої допомоги. Не відмовляли нікому. Наприкінці лютого до пологового будинку привезли породіллю з Куликівщини на… БТРі. У неї були вже п’яті пологи. При огляді виявили певні ускладнення, проте жінка молодчинка, народила сама. Її з пологового будинку забрали також на БТРі. Взагалі колектив працював злагоджено. Жодний з медпрацівників не залишив своє робоче місце. З часом у нас виробився алгоритм як діяти в тій чи іншій ситуації. На щастя паніки у закладі ні серед пацієнтів, ні серед персоналу не було. Колектив та пацієнти бачили нас, що ми на місті, працюємо. Єдине, на жаль, у нас не було правдивої інформації. Соціальні мережі, які так всі полюбляють на жаль не несуть правдивості.», — згадує Валерій Якуба.
У березні минулого року працівники пологового будинку працювали на два фронти. Допомагали колегам із міської лікарні, які частково перекваліфікувалися і приймали поранених із зони бойових дій. Приймали поранених, зупиняли кровотечі, рятували захисників. Допомагали медикаментами, виконували свою роботу.
Як зазначає Валерій Якуба, саме завдяки волонтерам в той час ми ні в чому не мали потреби: «Ми були забезпечені всім. Навіть у мирний час у закладі не було багато чого того, що з’явилося у нас за минулий рік. Це і медикаменти, обладнання, гуманітарна допомога, автомобіль».
Минулий рік для пологового будинку став роком мужності випробувань, проте колектив мужньо справився з ними й сьогодні медичний заклад працює над збереженням здоров’я жінки, нового життя.
