Ніжинська земля щедра на обдарованих людей. У громаді проживає чимало талановитих різб'ярів, художників, письменників. Хтось навчається ремеслу спеціально, на когось осяяння приходить несподівано. Приміром, у ніжинки Алли Анатоліївни Кощієнко бажання писати картини прокинулося лише кілька років тому. Хоча вона завжди була творчою особистістю...
З роботами пані Алли журналіст Nizhyn Post ознайомилася у центральній бібліотеці, де зараз проходить її персональна виставка. Художниця виступає під творчим псевдонімом ALITA.
Як розповіли бібліотекарі, це вже четверта виставка Алли Анатоліївни. За фахом вона технолог швейного виробництва, кондитер. Малює у вільний час. Журналісту захотілося ближче познайомитися з цією пані. Це знайомство перевершило всі сподівання...
Обізнана, інтелігентна, креативна, з тонкою душевною організацією, приємна у спілкуванні... Це все якимось чудовим способом поєднується в одній людині.
З пані Аллою можна говорити годинами і не наскучить. Це таке собі джерело натхнення і творчої наснаги, від спілкування з нею отримуєш неймовірне задоволення. Люди такої вдачі нині зустрічаються дуже рідко. Але позитивом заряджають надовго.
У класі Ніжинської школи №7, де навчалася героїня нашої оповіді, було чимало обдарованих учнів. Серед них - відомий український письменник Андрій Кокотюха, ніжинський музикант Тетяна Авер'янова.
"Тепер до цієї когорти додався ще й художник", - посміхається пані Алла.
Здається, вона малювала завжди. З раннього дитинства. І шила завжди. Мріяла стати художником-модельєром. Згодом спробувала моделювати одяг. Вивчилася на технолога швейного виробництва у Республіканському заочному технологічному технікумі (м. Київ). Викладачі, майбутні колеги вже тоді відзначали її неабиякі здібності.
Дев'ять років А. Кощієнко працювала на Ніжинській швейній фабриці контролером ВТК. Тут шили постільну білизну, скатертини, камуфляжну форму. Аллу Кощієнко знали на фабриці не тільки як технолога, а й як художника, модельєра. Вона малювала плакати, прикрашала святкові зали.
До речі, цьому її ніхто не вчив. Лише кілька разів консультував дядько Всеволод Оліфіренко, чиї картини виставлялися на вул. Гоголя.
Згодом швейні фабрики у Ніжині закрилися. Життя вимагало змін. І ось вже 20 років пані Алла працює кондитером на фабриці "Рошен" у Києві. Прикрашає торти. А ви не знали?! Так-так, торти, які ми так полюбляємо, кондитери прикрашають вручну.
Смаколики їдуть конвейєром. За зміну, яка триває 8-10 годин, працівники фабрики виготовляють сотні солодких виробів. Продукція "Рошен" експортується у 17 країн світу. Смаколики відправляють також і нашим захисникам.
"Так, робота нелегка. Не кожен, хто працевлаштовується на фабрику, тут залишається. Я теж втомлююся. І руки болять. Але роботу свою люблю. Вона надає мені можливість побачити світ. А, точніше, витвори мистецтва тієї чи іншої країни", - зазначає пані Алла.
Вона вже подорожувала 17 країнами. Побувала у Франції, Італії, Турції, Єгипті, Польщі, Німеччині, Казахстані, Естонії. Ходила по музеях, роздивлялася визначні пам'ятки. У Франції відвідала Лувр, де побачила славнозвісну Джоконду, у Німеччині - Сікстинську мадонну, подивитись на яку мріяла з дитинства. І ця мрія нещодавно здійснилася. У Турції пані Алла побувала біля гробниці Святого Миколая.
Є ще одна мрія - "доторкнутися" до творчості видатного Сальвадора Далі в музеї Іспанії.
Певний час Алла Анатоліївна не малювала - були інші турботи та проблеми. А кілька років тому бажання творити повернулося з новою захоплюючою силою. Першу картину пані Алла написала маслом і назвала "Осінь". Вона - одна з найулюбленіших.
З того часу почала писати пейзажі, натюрморти, портрети. Вирішила: а чому б і ні?! Кожна людина повинна залишити по собі пам'ять. Було б дуже гарно, якби її твори осіли в творчих колекціях українців...
В 2020 році на пропозицію бібліотекарів художниця ALITA зробила першу виставку у Ніжинській центральній бібліотеці, де були представлені зо два десятки картин. Завдяки цьому кількість шанувальників суттєво підросла. Наступного року у бібліотеці відбулася презентація картин Алли Кощієнко. На захід завітали відомі художники, представники влади. Третя виставка відкрилася минулоріч, коли ворог відступив з Чернігівщини...
Звістка про повномасштабне вторгнення росіян застала Аллу Анатоліївну у Києві. Тут вона застрягла аж на 47 днів. Добре, що поруч був дорослий син Артем. За першої ж нагоди колишній чоловік-тероборонівець допоміг Аллі Анатоліївні дістатися Ніжина. На дорозі вони бачили підбиту ворожу техніку, українських захисників. Серце краялося від того, що наробили російські окупанти.
Повернувшись додому в Ніжин, пані Алла взялася за фарбу і пензлик. За допомогою холста виражала емоції. Малювала Остер, ніжинські церкви, місцеві краєвиди. Саме ці картини шанувальникам подобаються найбільше. Їх швидко розкуповують.
Понад два з половиною десятки картин художниця вже подарувала - рідним, друзям, сімейному лікарю. Кілька творів прикрашають стіни ніжинських перукарень. Її картини відправилися до Києва, Харкова, Одеси й, звичайно, - у колекції Ніжина.
Один з творів дістався й журналісту Nizhyn Post , за що пані Аллі - щира і безмежна подяка.
Загалом художниця написала понад 60 картин.
За кошти, виручені з продажу картин, представлених на одній з виставок, Алла Анатоліївна придбала кілька книг для Ніжинської центральної бібліотеки. На подяку за підтримку.
Найбільше художницю цікавлять пори року. Сюжетами стають не тільки місцеві краєвиди, а й світлини з Інтернету. Люди полюбляють пейзажі, бо вони мають заспокійливу дію. На картинах дуже важко передати водні джерела, але пані Аллі це вдається.
Пише вона й жіночі портрети. Кожна дама асоціюється з певною квіткою. Прототипів у цих жінок немає, це зібрані персонажі. Приміром, одна з них уособлює собою нашу багатостраждальну Україну: з одного боку, берегиня, з іншого - захисниця.
Деякі сюжети підглядає у відомих митців. Приміром, картину "Вечір" ніжинська художниця написала на тему "Соняшників" Ван Гога.
- Пані Алло, що Вас надихає?
- Несподіване кохання. На мою думку, кожна жінка - особливо у сьогоднішніх реаліях - повинна нести позитив. Певним чином заявити про себе. Робити те, що вміє: плести з бісера, писати картини, вишивати, розписувати посуд.
- Де Ви працюєте? Чи є своя майстерня?
- На жаль, немає. Є кімната, де є все для малювання, і швейна машинка.
- Скільки часу потрібно для написання картини?
- Зазвичай один день. Якщо є бажання та можливість, малюю у свій єдиний вихідний. Коли картина підсохла, роблю ще 2-3 підходи.
- Можливо, у Вас ще є захоплення, крім малювання?
- Так, є. Люблю історію України. Читаю багато історичних книжок. Залюбки дивлюся передачу "В пошуках істини" про українських козаків, гетьманів. Крім того, граю на гитарі та співаю. Трішки захоплююся астрологією.
- Звідки такий псевдонім - ALITA?
- Цьому псевдоніму вже багато років. Справа у тому, що у нас в колективі дві Алли. І щоб нас не плутати, мені придумали інше ім'я. Зголосилася. Тим паче, що я творча людина.
- Ви доволі чисто говорите українською мовою. Спеціально десь навчались?
- Говорити українською - це моя принципова позиція. Півжиття ми спілкувалися російською, але війна змусила переглянути пріоритети. Курсів з української я не закінчувала, моїми добрими помічниками стали книги та Інтернет.
- Що для Вас мистецтво?
- Мистецтво - це важка праця. Через нього кожна творча людина виражає себе. Я щаслива, що маю таку змогу. І що моя творчість приносить задоволення людям. Дякую всім за підтримку!
Ми розпрощалися, бо Алла Анатоліївна поспішала: є цікава ідея, як пошити оригінальний костюм для знайомої. А часу - обмаль. Диву даєшся, наскільки ця жіночка вміє цінувати і розподіляти свій час!
Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора і зі сторінки А. Кощієнко
