8 вересня виповнюється 80 років з часу розстрілу ніжинських підпільників.
До слова, у повоєнних мемуарах вцілілі учасники підпілля та очевидці пишуть, що страта відбулась в ніч з 6 на 7 вересня. З вдячністю згадуємо про їх подвиг, не дивлячись на спроби декого з сучасників, хто вважає себе науковим «першопроходцем» у вивченні історії підпільно-партизанського руху Чернігівщини, взяти під сумнів діяльність та саме існування міського підпілля. В документі, який публікується нижче, шановні читачі побачать прізвища 22 людей страчених нацистами, які боролись з окупаційною владою за свої домівки, за можливість в мирі та спокої виховувати своїх дітей, за священне право жити.
Стосовно керівника підпілля Якова Батюка. У своїх спогадах його брат Павло писав: «Наш батько був категорично проти того, щоб незрячій Яша залишався у Ніжині, до якого наближались фашисти. Останнім залізним аргументом, який на його думку повинен був змінити рішення Яши залишитися було: «Хіба ти не пам’ятаєш що совєти зробили з нашею сім’єю?» [1929 р. родина Батюків попала під розкуркулення. Батьків Якова та самого Павла було вислано до Сибіру. Авт.] На що брат йому відповів: «Зараз не час згадувати про це, треба захищати свою землю. Після війни будемо розбиратися». В нашому місті і не тільки є люди з особливими потребами, які виборюють життя (в сенсі стану здоров’я) кожного дня. І для них таке недовге життя Якова Батюка було, є і залишається прикладом.
Акт розкопки на складі № 80 в м. Ніжині могили людей по-звірячому знищених гітлерівцями 8 вересня 1943 року
Комісія в складі заступника голови Ніжинського райвиконкому тов. Нагорного (голова комісії), архимандрита Благовіщенської церкви Нектарія Григорьєва, українського письменника Шеремета, лікаря Єгорова Ю.В., секретаря міському ЛКСМУ тов. Яровця Н.І. і представників трудящих м.Ніжина тт. Тищенка В.І. і Шуста М.Н. 26 вересня 1943 року о 16-й годині виявили на території складу № 80 яму, засипану піском, розміром 3х2 метри і завглибшки 2 метри, наповнену трупами розстріляних, що лежали в різних позах. Всі трупи були одягнуті. Під піском зверху трупів лежали речі розстріляних (ковдри, білизна, продукти). Медична експертиза встановила таке:
На підставі огляду трупів, слідів розкладу і порушення цілісності тканин, розстріл відбувся 15-16 днів тому. Засуджених до розстрілу підводили до ями групами по 3-4 чоловіки і розстрілювали чергами з кулемета чи автомата. На підставі виявлених даних розстріл провадився в основному в потилицю, але зустрічаються також дірки від куль і в грудній клітці, спині та обличчі. На більшості трупів виявлено сліди биття дротяними нагаями. Трупи вже почали розкладатися, але родичі їх впізнали по одягу та окремих ознаках.
Всього з однієї ями витягнуто 26 трупів:
- 1. Пархоменко Іван Андрійович – 1923 р. н., за німців був кочегаром у госпіталі.
- 2. Солодовнікова Галина Федорівна – 1922 р.н., прибиральниця у госпіталі.
- 3. Афонін Панас Андрійович – лікар.
- 4. Могильний Іван Антонович – вчитель.
- 5. Лопатецький Григорій Данилович – 1913 р.н., шляховий майстер.
- 6. Дереза Михайло Павлович – 1912 р.н., технік.
- 7. Катан Марфа Андріївна – 1918 р.н., домашня господарка.
- 8. Прокопець Іван Трохимович – 1878 р.н., старий колгоспник.
- 9. Прокопець Ганна Іванівна – 1878 р.н., його дружина, колгоспниця.
- 10. Колодій Михайло Михайлович – 1912 р. н., селянин.
- 11. Ятуринська Ганна – 1920 р. н., жителька Житомирської області.
- 12. Батюк Яків Петрович – юрист.
- 13. Батюк Євгенія Петрівна – 1924 р.н., його сестра, учениця.
- 14. Смолянчук Віра Трохимівна – 1923 р.н., дружина старшого лейтенанта.
- 15. Борисова Галина Юріївна – 1925 р.н., працювала в їдальні.
- 16. Мирошниченко Фросина Митрофанівна – 1924 р.н., санітарка госпіталю.
- 17. Мотильова Ксеня Андріївна – 1916 р.н.
- 18. Мойсеєнко – житель села Бобровиця.
- 19. Скрипка Андрій Іванович – 1896 р.н., кравець.
- 20. Чернишова Явдоха Петрівна – 1912 р.н., робітниця.
- 21. Геренко – капітан Червоної Армії, з Харкова.
- 22. Опанасюк Василь – робітник.
Чотири трупи не розпізнані.
Акт підписали всі члени комісії: Нагорний, Шеремет, Єгоров Ю.В., Яровець Н.І., Нектарій Григорьєв, Тищенко В.І., Шуст М.Н.
[Державний архів Чернігівської області, ф. 5293, оп. 1]
«Ми пишаємося батюківцями, пам'ятаємо про їх героїчний подвиг, самопожертву, вшановуємо їх пам'ять. Ми любимо свій край, наше місто, вивчаємо його історію» – писав Петро Андрійович Крапив'янський, ветеран Другої світової, партизан з'єднання «За Батьківщину», Почесний громаданин Чернігівської області, полковник юстиції. Думаю, багато хто з нас з цим погоджується.
(На фото: голова Всеукраїнської благодійної організації інвалідів та пенсіонерів «Обличчям до істини» В.М. Турський, представники місцевої влади, Ніжинської міськрайонної колегії адвокатів, міського відділення УТОС, Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського, Ніжинської міської організації ветеранів України під час покладання квітів до пам’ятника Я.П. Батюку)
Наталія ДМИТРЕНКО, заступниця директора музею з наукової роботи
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
