Мала багато планів та вже втілювала їх у життя: професійно співала, писала тексти й навчалася. За чотири дні до повномасштабного вторгнення святкувала свій день народження. Зустрітися з друзями планувала 24 лютого, та інтуїція підказала: варто зробити це раніше. Тож 22 лютого вона востаннє бачила багатьох своїх друзів та близьких.
Після початку повномасштабного вторгнення ворога на територію України, Ізабелла Іващенко. довго не хотіла залишати свою домівку, та у квітні 2022 все ж виїхала за кордон. Облаштувалася у Великій Британії. Та сидіти склавши руки не змогла, вирішила: буде голосом українського народу тут, далеко від рідної землі.
«Найважче було прийняти те, що треба залишити сім’ю, яка для мене є найбільшою цінністю».
«Ми не були готові, як власне і більшість українців. Моя сім’я на цей момент взагалі була розділена: батько був у лікарні, з постковідним ускладненням. Вдома — зламана автівка, два сімейні бізнеси. Історії про ті дні приголомшують: у сусідній з домом моєї бабусі дім, ракета поцілила у дах і застрягла там, не розірвавшись.
Дуже важко було ухвалити рішення про виїзд. Батьки переймалися за моє життя та безпеку, і саме вони наполягли на тому, щоб я поїхала з країни».
Випала нагода переїхати у Чехію, до старшого брата. Та коли стояли в заторах на Київ, попали під обстріл росіян: дівчина навіть думала, що живими вони звідти не виберуться. Дорогою записувала в нотатки усе, що бачила навколо: про руйнування, степи, міни...
Переїзд до Британії
«Таке рішення я взагалі ніколи не розглядала. Але мені написав мій викладач з Американської музичної академії, де я навчалася. Запропонував варіант - переїхати туди та працювати у музичній студії. Це була можливість більше допомагати Україні, бо, з великою війною, роботи для музикантів не стало зовсім.
Та я продовжувала працювати, писати тексти та вокал у підвалі, під гул сирен».
Вона ризикнула та подала заявку по програмі Sponsorship Scheme (Homes for Ukraine), яку їй пропонував викладач. Не знаючи, куди саме їде, взяла речі й пішла назустріч невідомості.
За рік життя в іншій країні дівчина змогла прекрасно опанувати тонкощі мови, прийняти темп життя англійців та змиритися з тим, що у Британії не виготовляють та не продають білий сир (домашній сир).
Але було те, що не давало спокою: не могла сидіти у безпеці без діла, коли в Україні продовжувалися обстріли. Читала новини та важко сприймала те, що доводиться проживати українцям щодня.
Пісні України на британській землі
«Уже в Британії я познайомилася з музиканткою із заходу України, Марією Яремак. Ми вирішили творити щось таке, що познайомить іноземців з Україною та її культурою, заохотить нам допомагати. Так і народився проєкт «Sound of Ukraine!». Ми створили його у маленькій кімнатці, працювали над програмою три тижні без перерви та вихідних. Збирали матеріали, писали тексти, редагували відео, додавали авторські пісні. Однією із таких пісень стала «Колискова вічної любові», яку ми присвятили загиблим дітям.
Я пам’ятаю, як важко було збирати історії та фото тих дітей, які загинули під час війни. Як було нестерпно боляче монтувати відео. Щоразу, коли співаю цю пісню, чую, як плачуть люди у залі», — зізнається Ізабелла.
На концерти ходять і іноземці, і наші українські біженці
«Ми неодноразово бачили ті самі обличчя на різних концертах, тобто люди підтримують нас і нашу діяльність. Ми дуже раді, що робимо якийсь внесок. І я, і Марія — переживаємо за Україну, й нам стає легше, коли ми розповідаємо Британії про війну в Україні, робимо свій внесок у Перемогу».
Програма «Soud of Ukraine» створена англійською мовою саме для того, щоб знайомити іноземців з нашою історією: від Київської Русі до сучасних важких і страшних днів. Дівчата діляться й власними історіями, приправляючи їх гумором, або доречніше сказати — сатирою.
«Якось я розповіла, як мій друг пішов у магазин по цигарки, а коли повернувся, то його будинку уже не було - знесла ракета. А він планував кинути палити», — каже Ізабелла з гіркотою.
Та меседжем програми залишається Україна — не “шароварна”, не та, яка орієнтується на російського слухача, а та, яка має свою айдентику та якісну, популярну культуру.
«Я переконана, що нам потрібно показувати українську культуру та робити це гідно, треба занурюватися глибше і презентувати це так, щоб було доступно іноземцям».
Концерти, це не лише про культуру, це ще й про допомогу
«Ми співпрацюємо з організацією Open Hearts, яка допомагає дітям без батьківської опіки, а також біженцям. Вся підтримка, яку ми отримували на наших концертах — а їх було 20, — йшла до цієї організації.
А ще люди жертвували речі для дітей, іграшки. Усе це я надсилала батькам у Ніжин, де вони вже допомагають дітям напряму. Я радію, що іноземці роблять ці пожертви з власної волі. Концерти благодійні, люди самі вирішують, донатити їм чи ні. Цими концертами ми розповідаємо про правду, яку не покажуть у новинах. І це обов’язок кожного українця, який живе за кордоном.
Якось після концерту один чоловік, який також займається благодійністю для України, сказав: “Я не очікував так багато дізнатися про вашу країну. Насправді це ми — третя країна світу, а не Україна”. Ці слова мене дуже здивували, відверто кажучи.
А ще в Британії справді жалкують, що не допомогли нам ще у 2014 році. Британці кажуть це напряму, що відчувають вину на персональному рівні. Тож багато хто підходить і питає, чим може допомогти, просить контакти фондів та людей, які можуть з ними співпрацювати».
Як же з’явилася співачка IzaBella
«Все як і у всіх: почала співати в чотири роки, відвідувала гуртки, їздила на конкурси, здобувала нагороди», - розповідає дівчина.
Свого часу навіть ризикнула піти на дитяче Євробачення. На всіх цих конкурсах були представники з усіх куточків світу, неодноразово зіштовхувалися і з росіянами. «Від неприємних поглядів до неприємних ситуацій: було всякого. Це тягнеться вже століттями, сучасна війна є підтвердженням справжніх намірів рф. Але нам треба культурно відійти від всього російського й кувати власну стежку. Вірю, що це відбудеться, й сама активно працюю над цим», - каже Ізабелла. - Я виросла на батьківській музиці, тож мене досі приваблює естетика The Beatles. Люблю Володимира Івасюка, Джамалу, Ledy Gaga і слухаю k-pop. І ось саме з корейської музики я вловила, як має звучати сучасна музика: вони міксують зрозумілі лише корейцям ідіоми та сенси з англійською, що популяризує їхню культуру.
Так можна робити й з нашою музикою, поєднувати, експериментувати та виводити її на новий, світовий рівень. Я хочу створити щось інше, не те, що вже приїлося вуху.
Вперше... вдома
«Перша моя поїздка додому була на “річницю” розлуки з сім’єю. Було емоційне повернення. Зустрічалась з друзями, обіймала свого кота кожен день, і їла мамині сирники, бо за кордоном немає нормального домашнього сиру. У моїх батьків є сімейний бізнес - сімейний кафе-клуб “Malibu”, де я раніше теж працювала виконуючи декілька робіт. То ж за час перебування вдома допомагала в бізнесі. Також, відвідала студію звукозапису, де записала пару пісень і почала роботу над новими, які ви скоро почуєте.
Так ще припало, що мене запросила одна з координаторів проєкту «Голос країни» -13 сезон на кастинг у Київ. Це запрошення наздогнало мене по дорозі в Україну, в Любліні. Я приїхала в офіс каналу 1+1, де відбувався кастинг. Катерина Шишкіна (кастинг директор) та Володимир Завадюк (продюсер шоу) після мого прослуховування одразу сказали, що я прохожу в наступний етап (сліпі прослуховування) і зйомки будуть у Польщі. Я взагалі не очікувала такого рішення, але була дуже щаслива та чекала, що буде далі.
Знову закордоння…
Трохи вдома й повернення до Британії. Дівчина працювала на фестивалі FUSE International в Кінгстоні від благодійної організації, яку спонсорує Принц Едвард (Лорд Единбурга).
«Мала честь бути почутою ним вдруге. Він дуже позитивна і добра людина в житті, й має круте почуття гумору, дуже британське», - розповідає Ізабелла.
В рамках фестивалю, працювала з дітками в місцевій школі в Лондоні, де створювали саундтрек на тему екології. Був ще один благодійний концерт з Марією у Лондоні.
Америка
В цей самий час дівчина готувалася до поїздки на навчання в Лос-Анджелес. Запрошення у Навчальний табір VocalizeU від професіоналів музичної індустрії в Америці та менторів-номінантів на премію Греммі.
«Дуже випадкова історія, але я вважаю, що це доля мене так веде, ну і я сама постійно в пошуках можливостей, - розказує Ізабелла. - Навчання було дорогим, я його собі дозволити не могла. Мені пішли назустріч: попросили надіслати усе, що я маю - моє портфоліо, резюме, плани на проєкти і т. д. А потім був дзвінок і повідомлення - я отримала стипендію. Мені лише треба зробити візу й прилетіти. Я була шокована, та негайно почала процес оформлення візи, бо часу було мало. Усі документи я збирала сама. На співбесіду (для отримання візи), я їздила у Варшаву й жила там пару днів. Це був шалений темп, шалені дні, але я так хотіла не втратити цю можливість.
Завдяки допомозі й підтримці моєї британської родини (я проживала у них), я полетіла в Америку на 10 днів, здобувати досвід, знання.І це був неймовірний час проведений в колі музикантів, творчих людей, а головне людяних і позитивних особистостей. У мене зараз дуже багато друзів з різних куточків планети: Канада, Мексика, Австралія, Америка, країни Європи, Африка. Я спілкуюся з ними, хоча складно, через різні часові пояси. З деякими з них обговорюємо музичну співпрацю».
Польща
З Америки шлях у Лондон, і літак у Варшаву, на зйомки Голосу Країни, етап сліпих прослуховувань.
«Цей сезон дуже особливий, адже польська сторона взяла на себе фінансування і технічну підтримку, за що я і вся наша команда з України вдячні Польщі, її неймовірно добрим людям. 13 європейський сезон Голосу Країни є дуже особливим, тому слідкуйте за подіями на екранах і в соціальних мережах. Новий склад тренерів, неймовірні учасники й відчуття єдності. Усіх нас об’єднала музика, і саме через неї кожен з нас транслює по всьому світу події в Україні такими, які вони є, бо за кордоном дуже багато чого не показується. Мета кожного українця за кордоном - продовжувати говорити про Україну і допомагати, хто чим може. Чим власне і займаюся я: роблю благодійні концерти, намагаюся допомогти своїй сім’ї та людям в біді, і водночас жити життя і надихати інших своєю творчістю.
Голос країни
25 вересня співачка Ізабелла Іващенко виступила на останньому етапі сліпих прослуховувань шоу Голос країни -13 з піснею Spaceman і розвернула крісла усіх
чотирьох тренерів — Наді Дорофєєвої, Артема Пивоварова, Івана Клименка та Юлії Саніної.
«Ви дуже сильна артистка, сильний вокаліст», — зазначив Клименко. «Мені не вистачає такого голосу в моїй команді, я чекала саме на вас! У мене є всього три місця, але якби залишилося одне — я б віддала його саме вам», — зізналася Дорофєєва.
Ізабелла обрала команду Артема Пивоварова. Слідкуємо за подальшими виступами нашої Ізабелли. Тримаємо кулачки.
Про що мрієш, Ізабелло?
«Я думаю, мрія у нас зараз у всіх спільна: Перемога. Вірю у вільне та незалежне майбутнє нашої України та всіма силами намагаюся якось допомогти. Я переконана, що більшість українців, побувавши в ЄС, повернутися в Україну та будуватимуть комфортне європейське життя у власному місті. Я й сама така!»
nizhyn.city Використані матеріали з інтерв’ю Ізабелли Іващенко для газети "Вісті" та Вікна-новини.
