Продовжуємо, у рубриці "проба пера", друкувати поезію ніжинки Єсенії Усатюк.
Єсенія Усатюк народилась 17 березня 1984р. в місті Ніжин у родині військового. У 2001 році закінчила Ніжинську ЗОШ №17. Після закінчення середньої школи навчалася з 2002 по 2011 рр. у ВП НУБіП України «Ніжинському агротехнічному інституті» і здобула спеціальність інженер-енергетик. Має двох синів: Данііла та Давида. У 2022 році, змінивши професію, починає працювати психологом. У 2023 році стає відвідувачкою, а згодом і експертом жіночого простору "Вільна" у Ніжині, саме тут, у колі однодумців, почався другий виток у сфері поетичної діяльності Єсенії.
..............................................................................................................................................
А ми ще ближче, аніж я гадала!
Не схожі зовні - схожі у душі!
В своїх залежаних віршах - відображала,
Все те, що проживала я, в своїм житті!
Моя Голубко, я й не помічала,
Що аж на стільки ми близькі!
Усе разом ми проживали - щасливі миті,
Були колись одні на двох страхи...
І все було - і радощі, і сміх,
Пісні сумні, наспівані на кухні,
Обійми, думи, що навіяли дощі,
Секрети, що для інших по цей день відсутні...
Ти моя Рідна, ти моє натхнення...!
Я відчуваю кожен день твоє крило!
Ти - янгол - охоронець, Мамо!
Подяка щира за твоє добро!
З роками, з мудрістю набутою, на щастя,
Вдається оцінити всі дари,
Що ти з любов'ю їх подарувала,
З турботою принесені мені!
То скільки ж у тобі терпіння, Мам?
Щоб не за щось, а навпаки ...!!
Моя Матуся, дякую за миті,
Коли з тобою ми на самоті!
#######
Простіше здатись і сказати стоп,
Простіше пожалітися на долю,
То - не про тебе!
Бо сама собі Пілот,
Що уперед летить, хапає силу й волю!
Так, жінка, так, вона легка,
Ніби хмарка в небі синім.
Як птах, що має два крила,
Здіймає всю сім'ю на крилах!
Відвертість - то її коньок,
Терпіння - не завжди про неї,
В руках своїх несе тепла шматок,
Збирає досвід у кишені!
Заглянь хутчіш у глибину очей,
У океан чеснот, що перед нами...
Легкою постаттю і правою рукою,
Змахне ...
І буде править балом!
О жінко, ти як Поводир!
У цім житті ти знаєш чого хочеш!
Твій погляд - у майбутнє!
Крокуєш по - життю лиш з тим,
Хто не жартує з почуттями !!
######
Ми - ягоди різного поля
І думаєм кожна своє...
Одна ось - струнка, мов тополя,
А друга - калиной цвіте!
У третьої - очі, мов зорі,
А ти - як волошка в житах!
Ми прагнемо різної долі
І справа зовсім не в літах.
Хтось стежкой тоненькою пнеться,
Ти - шляхом широким ідеш!
Та знаєм, що вільному - Воля!
Свободу тут, силу знайдеш..!
Володарки мудрості й миру
Розкриють наповну серця,
Згадаєш про внутрішню силу,
Про вогник, що всім до лиця!
У світі так легко згубитись,
Забути про що ти і як...
Та є в нашім місті Обитель,
Де будуть з тобой до кінця!
Почують, побачать, підкажуть,
Розкрить скарбницю, повір,
Душі української жінки!
Навчають себе тут любить!
Пишаймося, ми - українки!
Красиві і мужні таки!
Об'єднані - в цьом наша сила!!
Ми хочемо в вільності жить!
######
За її плечима - досвід,
У очах - жага до знань!
А в самої - тендітна постать!
Вона вірить - Життя - це Дар!
Щира посмішка, яснії очі...
В них безмежна жага творить!
Розказати, що Всесвіт добрий,
Всі бажання виконує вмить...
Віднайти у собі опору,
Полюбити життя, в мріях жить...
Вміє, чесно вести розмову,
Налаштує на вірний шлях,
Щирість й ніжність несе з собою,
І надію вселяє в серцях!
Благо Дарю тобі, Рідненька!
Посилаю тобі тепло!
Обіймаю, хоча й далеко!
Вірю в щирість твою й добро!!
#####
БУТИ СОБОЮ. БУТИ СПРАВЖНІМ
Про Перемогу - це коли прожив!!
Знайшлися сили голову підняти!
Признатись світу
І себе прийняти!
Так, я буває плачу....
Блукаю по самотньому дощу...
Про перемогу - це коли не страшно
Закутатися в плед і постраждати,
Сказать відверто - іноді сумую,
Коли підтримки хочу...
А проте - не варто!!!
Так, я - Людина!
Здатна бути різною...!
І це про щирість, справжність, про життя,
Про силу духу - бути лиш Людиною!
І зняти маску зі свого лиця!
#####
Замело, засніжило, закидало
Білим снігом, що пада згори,
Накриваючи землю сірую,
Проганяючи осінь в пургу...
Сірий день одягає у світле
Білошуба красуня зима,
Безтурботно під ноги сипле
Подарунки небес недарма!
Замело, засніжило, закидало
Всі думки, що вели в забуття...
Маєш мить, бачиш ціль, геть всі роздуми,
Якщо день нам дають небеса!!!!
####
Зима і Жінка між собою схожі!
В однім поєднанні - і сила й краса,
І згуба, і свіжість, любов то,
І мука, якщо роздратуєш стихію творця!!!
