Для тих, хто небайдужий до поезії пропонуємо вірші ніжинки Єсенії Усатюк.
Єсенія Усатюк народилась 17 березня 1984р. в місті Ніжин у родині військового. У 2001 році закінчила Ніжинську ЗОШ №17.
Після закінчення середньої школи навчалася з 2002 по 2011 рр. у ВП НУБіП України «Ніжинському агротехнічному інституті» і здобула спеціальність інженер-енергетик. Має двох синів: Данііла та Давида. У 2022 році, змінивши професію, починає працювати психологом.
У 2023 році стає відвідувачкою, а згодом і експертом жіночого простору "Вільна" у Ніжині, саме тут, у колі однодумців, почався другий виток у сфері поетичної діяльності Єсенії.
***
Кожен день ми приймаємо рішення,
Кожен день ми робимо кроки.
Кроки - ведуть нас до істини,
Істина – веде до уроків!
То вже зараз можна обрати
І писати свої сценарії,
Жити життя на сцені,
Не ховаючись від несимпатії.
Нести сенси свої, близькі,
Бути вірною ролі актрисою,
Не вдягаючи маски старі,
Чужеродним наскрізь пропитані.
Висувати свої гіпотези,
Підпускати «своїх» людей,
Не своїх – відпускати з Богом!
Стати автором своїх ідей!
***
У кожному вікні живе буття!
Там доля чи недоля проживає,
Радіє радість, чи тече сльоза,
Мо хтось образу проживає.
В якомусь - люблять, бережуть,
У іншому – чекають і страждають,
Десь просто тихо – зовсім не живуть,
А в лівому - танцюють і гуляють...
У світлому - щебече немовля,
У темному – бабуся проживає,
Глядить – чи довго ще життя?
І дивні звуки тихо промовляє...
І скільки вікон – стільки і історій,
Життєвих прикладів, поганих і святих,
А я іду, і все спостерігаю,
Як протіка чуже життя у них.
***
Я вдячна долі за людей,
Котрі навчають мене жити...
Хтось у руках несе любов,
Хтось здатен кривди наробити...
Хтось щиро й міцно обійма,
Хтось грає почуттями, мов з дитиною...
Стаю мудрішою і вчусь,
Стаю міцнішою і сильною!
Дивлюсь в обличчя я життю,
І вдячна кожному за досвід!
Приймаю...
Знаю - долечу!!
Любов рахую своєю силою!
Я хочу вірити в людей!
Що кожен має в собі сонце!!!
І щоб сіяло кожен день,
Загляньте глибше в своє серце!
***
Дощовито сьогодні увечері...
Краплі тихо лягли на траву...
Вітру музика – доза снодійного,
Поворожить про сон на яву.
Танок листя – дарує натхнення,
Застигає мій погляд на них...
Сон, в обійми зненацька загортує,
Й хризантеми дарують красу...
Мелодія осені, мелодія спокою,
Мелодія тиші, магічність дощу...
Барви осінні привчають до спокою,
Всесвіт дарує безкраю красу!
***
На початку нового шляху
Я прошу лиш у себе - старайся!
Все залежить від тебе тепер!
Уперед лише йди, ні на мить не обертайся!
Хочеш плакати – плач!
Хочеш бігти – біжи!
Кожен крок свій приймай і прощай!
Як нікого себе благослови!
Хочеш сердитись – просто прощай!
Не ламайся від заздрощів інших,
Стійко, вперто до цілі вперед!
Пам’ятай, що по суті – не вперше...
Ти вже виросла – просто прощай!
Лиш твоє це життя!
Лише твої думки!
Лиш твої почуття мають значення!
Відповідність собі і любов до життя,
Відтепер, то є твоє Призначення!
***
Слова, події, люди й миті...
Нікуди їх вже не подіти...
Вони зі мною, без претензій,
Творять дива, знаходяться сенси.
Лише Подяка до людей,
Котрі несуть в собі натхнення,
Умінням, мудрість золоту..
І тут плануєм сьогодення!
Ми вільні, в кожнім слові, русі,
У вчинку, в кожному гріху.
Вільнянки, ніжинки натхненні,
Не хочуть жити у страху!
Дивізи, що живуть у душах
Націлені в Любові жить,
Ділитись досвідом і щастям,
Життя насичене прожить!
