Стоматологічну клініку навряд чи можна назвати місцем, куди хочеться приходити з власної волі. Утім, напередодні Міжнародного дня стоматолога ми таки зважилися й завітали до КНП «Ніжинська міська стоматологічна поліклініка». Дуже вже хотілося розпитати у «страшних» лікарів, як вони прийшли в цю професію, за що люблять свою роботу та чи не бояться ходити на прийом до колег.
-І зовсім наша професія не страшна, - з усмішкою говорить очільник закладу Олександр Ігнатюк. – І фахівці наші завжди добрі, щирі та приязні до пацієнтів. Їх навіть діти не бояться. Бо вже давно у професійному арсеналі наших лікарів немає тих старовинних, жахливих бормашин – все обладнання нове, зручне, ефективне. Тож з будь-яким зубним болем вони справляться швидко та професійно. Ходімо до наших стоматологинь, самі переконаєтеся…
Звісно ж, ми погодилися. Це ж не з пульпітом чи гострим болем у стоматологічне крісло сідати. Однак так, як нам, пощастило не всім – під стоматкабінетом чекали своєї черги на прийом кілька відвідувачів, а лікарки-стоматологині Анна Волинка та Людмила Міцкевічус «чаклували» над ротовою порожниною своїх пацієнтів на робочих місцях. Скориставшись робочою паузою ще однієї лікарки кабінету, стоматологині-терапевтки Ірини Прокопець, запитуємо, звідки почався їхній шлях у стоматологію. Різні за віком та професійним досвідом, вони й навчалися професії у різних вишах – Ірина Олексіївна прийшла в у стоматполіклініку після закінчення Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Анна Олексіївна закінчувала Українську медичну стоматологічну академію в Полтаві. Та найбільший досвід роботи в Л.М. Міцкевічус Людмила Миколаївна закінчувала Львівський медичний університет і в цій професії вже понад тридцять років. Утім, жодна з цих стоматологинь не розчарувалася у професії, швидше навпаки, утвердилися у правильності свого вибору.
- Стоматологія була моєю найбільшою дитячою мрією, - на кілька хвилин відірвавшись від роботи, розповідає Людмила Миколаївна. – Може, тому, що перший досвід спілкування з дантистом був не таким вже й болісним. Білий халат, металічний блиск інструментів, стерильна чистота, легкий, ледве вловний запах ліків – все це було таким незвичним, таким привабливим. До того стоматологів у нас в родині не було – здебільшого педагоги, вирішила бути першою. Можна було й до столичного вишу вступати – від мого Ніжина туди дві години електричкою, але вирішила їхати аж до Львова. Цей навчальний заклад за відгуками та рекомендаціями сподобався, та й з містом дуже хотілося познайомитися…
Раніше щозміни ці стоматологині обслуговували від семи до десяти пацієнтів. З огляду на чималу кількість приватних стоматологічних клінік та кабінетів, що працюють у Ніжині, навантаження начебто й не значне. Однак після того, як НСЗУ затвердило перелік безплатний стоматологічних послуг для військовослужбовців, у них додалося пацієнтів у одностроях. Відтак, на сьогодні майже сорок відсотків пацієнтів – це захисники. Для стоматологинь ці пацієнти особливо дорогі, адже тільки завдяки їм сьогодні ми живемо і працюємо у відносному мирі та спокої.
-На жаль, люди не завжди звертаються до нас своєчасно, коли проблеми із зубами тільки починаються, - підключається до розмови Ірина Олексіївна. – Так і напишіть, що тільки через це в багатьох випадках замість того, щоб знімати камені чи проводити профілактику нам доводиться свердлити зуба, лікувати карієс, пародонтит чи пульпіт, відправляти людину на видалення зуба, який за своєчасного відвідування дантиста ще міг людині послужити.
-А чи довірили лікування зубів своїм коліжанкам?
-А ми тільки так і лікуємося, - усміхаються.- Причому робимо це із задоволенням, бо повністю довіряємо одна одній…
-За що любите свою роботу?
-За те, що полегшуємо людям біль. За те, що відчуваємо професійне задоволення, якщо бачимо їх щасливу, вдячну посмішку…
Катерина Михайленко.
На знімку: стоматологи-терапевти Людмила МІЦКЕВІЧУС, Анна ВОЛИНКА, Ірина ПРОКОПЕЦЬ. фото Валерія Кичка
