Сьогодні Ніжин прощається з колишнім викладачем Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Петром Максимовичем Кобернюком.
"Пішов у вічність наш ангел-охоронець ..."— пише на своїй сторінці в соцмережах донька Лариса Кобернюк.
"Петро Максимович Кобернюк народився 3 червня 1936 року в селі Бутівці Старокостянтинівського району, що на Хмельниччині. Народився у селянській родині. З діда-прадіда хлібороб він успадкував від батьків шанобливе ставлення до людей праці, до традицій і звичаїв рідного краю. Закінчивши десятирічку у рідному селі, юнак два роки працював на виробництві. Сповна пізнав, чого вартує хліборобська праця. З 1956 до 1960 року навчався на філологічному факультеті Рівненського державного педагогічного інституту. Ставши вчителем української мови і літератури, свою педагогічну діяльність розпочав у Данинській середній школі Ніжинського району. Пройшов усі рівні педагогічного становлення, — згадує про колегу доцент кафедри української мови, літератури та журналістики Олександр ЗАБАРНИЙ.
… З 1979 року і до виходу на заслужений відпочинок Петро Максимович працював заступником декана філологічного факультету. Стільки добрих справ започаткував, стільки задумів реалізовано... . Скількох чудових фахівців він виховав... Серед них науковці Григорій Гребницький, Іван Забіяка, Станіслав Зінченко; журналісти Олександр Лисий, Михайло Бондаренко, Валерій Магула; педагоги Леонід Куліченко, Петро Ткаченко, Віктор Опанасенко. Усіх вже й не згадаєш... І для кожного з нас він ставав «другим батьком». Звідки ж оті життєві і духовні щедроти? Певно від того, що сам рано втратив батька, якого забрала війна, а тому прекрасно розумів, що то значить для юнака батьківське слово і мудра порада. Затятий театрал Кобернюк став натхненником і головним режисером українського драматичного гуртка факультету (діяла ще театральна студія, якою керувала доцент О.М. Євстаф`єва). Обидва колективи готували і представляли на суд глядача чудові спектаклі. Під орудою Петра Максимовича Кобернюка були здійснені постановки: «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ`яненка, «За двома зайцями» М. Старицького, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, і це не повний перелік. Кобернюк прищеплював смак до театрального мистецтва і автору цих рядків, і професору Ю.Бондаренку, доцентам Зінченку С., Забіяці І., Гребницькому Г., письменникам А. Шкуліпі та І. Просянику. А які чудові вечорниці проводилися на філфаці! Які співалися щедрівки та колядки, розігрувалися вертепи. І увесь цей фольклорний водограй закручував навколо себе Петро Максимович Кобернюк. Так відроджував він у наших серцях Україну. Сонячна людина. І у праці, і у спілкуванні, і у побуті. Його дружина, Тетяна Гнатівна Кобернюк, вихованка нашого факультету, заслужений учитель України, увесь свій педагогічний вік пропрацювала учителем української мови і літератури загальноосвітньої школи №10 міста Ніжина".
Світла пам'ять Петру Максимовичу.
Олександр Забарний
