У День незалежності в Ніжині відкрили пам’ятник борцям за незалежність України. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто ціною власного життя відстоював незалежність та боронив східні кордони України.
Привітали ніжинців зі святом автори пам’ятника Даніїл Ровенчин, який розробив макет скульптури, та каменяр Микола Дзеціна, який виготовив скульптуру з каменю.
Скульптори Даніїл Ровенчин та Микола Дзеціна
Журналістам Ніжин.City вдалося поспілкуватися з авторами і дізнатися про всі секрети створення пам’ятника.
— З Миколою ми не лише компаньйони, а й друзі, — розповідає Даніїл. — Це наша перша спільна масштабна робота. Ідею створення пам’ятника борцям за незалежність України мені підказав професор гоголівського вузу, ветеран АТО Євген Луняк понад три роки тому. У роботі використали наш, український, граніт Танського родовища з Черкащини. Він має гарне світловідображення, приємний для очей.
Даніїл Ровенчин, народився в Ніжині, навчається на скульптора в Києві. Автор пам’ятника добровольцям, який відкрився у 2016 році в Києві.
— Ми позбулися літературного образу солдата, наповнили його символізмом. В руках він тримає меч, який, якщо придивитися, нагадує форму хреста, — розповідає молодий скульптор. — Це недаремно, адже в планах міста побудувати в цьому сквері церкву. Солдат схилив голову — знак пам’яті і шани за загиблими побратимами. Меч у спокійному стані, але в той же час він готовий до бою, немов промовляє:«Ми воювати не хочемо, але захищати батьківщину будемо».
Під час копіткої роботи над ескізами були зауваження як від Євгена, так і від друзів-митців скульптора. Адже композиція мала нести енергетику, зміст, поєднати в собі образ борця і мирного жителя. Неодноразово ескізи розглядалися і на засіданнях сесії міської ради, ветеранами, вносилися доповнення, зміни. Як зазначає сам скульптор, дивлячись на світлини трирічної давності, від того, первинного ескізу, залишилося мало чого.
Найскладніше для автора було вперше працювати з такою великою фігурою. Працювати на «лєсах». Тисячі разів доводилося спускатися, знову підніматися і вносити правки. Потрібно було звикнути.
— Працювали 10 місяців електроінструментом, алмазними фрезами, кувалдами, молотками та іншим професійним інструментом. Камінь давався досить важко, — розповідає каменяр Микола Дзеціна. — Проте нам було цікаво реалізовувати цей проєкт. Для нас він перший такого масштабу і, сподіваюсь, ми його на сто відсотків реалізували, у нас все вийшло».
На життя скульптора не часто випадають подібні проєкти. Молодий скульптор пишається, що йому довірили подібну роботу, знайшлися кошти, а це стимул творити і вершити надалі. Як зазначає Даніїл, вже є інший проєкт для рідного міста. Він вже майже реалізований, залишається виготовити дозвільні документи — і подарунок місту буде готовий.
