Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи,
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
Наталя Данилюк
У Ніжині - весна! Коли гуляєш містом, багато разів зупинишся, щоб помилуватися чарівними квітами на клумбах, посидіти у затишних куточках, добрим словом згадаєш тих, хто створює цю красу.
Наповнене квітневим сонцем і подвір’я Ніжинської гімназії № 2. Заходиш у гостинно відчинені ворота і поринаєш в особливий світ! Білокорі берези стоять на варті. Тягнуться до неба ялинки. Квітують вишні та яблуні, щоб у спекотні літні дні дарувати прохолоду. Насаджені більше сорока років тому туї вказують шлях до дверей нашого храму знань. Підростають липи на алеї Прокоповича…
На клумбах милують око яскраві весняні квіти, а влітку будуть зачаровувати розкішні троянди, які з кожним роком стають гарнішими, як і наша гімназія!
Увечері, після уроків, на дитячих майданчиках у саду не стихає гомін, це розважається дітвора, та й дорослі торують сюди доріжки. Усіх гостинно приймає наше подвір’я.
Наша гімназія – не просто заклад освіти, ці сухі слова настільки далекі від її справжньої суті! У важкий, тривожний та небезпечний час вона залишилася, як і була, оселею добра, підтримки, співчуття, осередком не тільки отримання знань, а й радісних емоцій, нових відкриттів, душевного спілкування і для дітей, і для працівників.
Пройдіться алеями, зайдіть до приміщення, загляньте у класи: дружня команда працівників гімназії – від директора до невтомного двірника – створюють і підтримують атмосферу сучасного безпечного райдужного шкільного простору. І взимку, і влітку подвір’я ошатне й прибране. Класи з кожним роком оновлюються, поповнюються меблями, обладнанням, наочністю. Першим у місті запрацював Клас безпеки, де доступно й цікаво, з урахуванням усіх вимог непростого часу дітей вчать найнеобхіднішими навичкам життя в умовах сьогоднішніх реалій. Учні й вчителі – активні учасники й переможці різних олімпіад та конкурсів. Заклад освіти для дітей батьки обирають не лише за зовнішнім виглядом, а й за настроєм, і в нашій гімназії це гармонійно поєднано.!
Зараз, коли ми живемо в постійних тривогах, коли і батьки учнів, і близькі люди наших вчителів та інших працівників боронять країну, коли діти замість уроків або перерв на свіжому повітрі часто сидять в укритті, коли скорбота за загиблими випускниками та рідними не відпускає, велике щастя, що є колектив, де тебе підтримають, зрозуміють, підуть назустріч; що є вчителі, які знають і турбуються про кожну дитину та кожну сім’ю; що є батьки, які завжди надають допомогу і у зборі благодійних коштів для гуманітарної та військової допомоги захисникам та переселенцям, і влаштовують ярмарки та свята для дітей, які в єдності виховують молоде покоління українців. Є наш директор, Людмила Анатоліївна, двері кабінету якої відчинені для кожного, яка вислухає, розділить тривогу, знайде вихід з важкої ситуації, щиро порадіє успіхам. Вона встигає скрізь: і провести нараду, і обійти приміщення, і перевірити укриття, і спланувати ремонтні роботи, надихнути нас новими ідеями, і головне – вона не рахує часу, який витрачено на вирішення проблем, бо гімназія – це справді велика частина її життя і одна з найважливіших. Скільки зроблено за ці роки, скільки планів на майбутнє – це знає Людмила Анатоліївна, бачать учні, батьки, громадськість, і до цього долучені всі ми. Бо разом з нею хочеться йти в одному строю, тому що цей шлях цікавий, цей шлях веде до успіху. Тому наш колектив єдиний не тільки на папері штатного розпису, але й по життю.
Іноді здається, що зміни у гімназії відбуваються самі по собі. Але є задум, є план, є втілення. І до цих результатів призводить загальна робота, ініціатором якої є наш директор! Добігає кінця ще один навчальний рік, уже йде підготовка до нового, є нові плани і нові рішення. І є одне бажання: перемога, мир! Нехай попереду багато роботи, багато проблем, але разом з тим - і багато цікавого, багато світлого, головне – попереду майбутнє дітей, яке в наших руках!
Усі ми знаємо мудрість: чоловік повинен побудувати дім, посадити сад і виростити сина. А наша гарна, ніжна, жіночна і водночас така сильна і смілива Людмила Анатоліївна усе свідоме життя будує не тільки свою оселю, а й другий свій дім - школу, дає нове життя старому саду, віддає свій час і найтеплішу частину свого серця учням, яких безмежно любить, заради яких обрала життєву дорогу і за яких несе величезну відповідальність кожного дня!
Шановна Людмило Анатоліївно! Хай весняним цвітом стелиться Ваша життєва дорога! Бажаємо жіночого щастя, сімейного благополуччя, домашнього затишку, здійснення мрій! І звичайно - наснаги, терпіння, віри, нових звершень під мирним небом нашої незламної України!
Колектив
Ніжинської гімназії № 2
