Швидко пролетіли чотири роки початкової школи. Алла Михайлівна Маркович, перша вчителька, чотири роки тому зустрічала їх із квітами й трепетом у серці — маленьких, розгублених, з портфелями більшими за них самих.
Алла МАРКОВИЧ
Перша вчителька. Та, яка стала для маленьких чомучок першою зіркою у світі знань. Переляканими, невпевненими наші дітки сіли за парти. Ще не знали, що на їхню дитячу долю прийдуть дорослі випробування. Спочатку КОВІД, потім війна, які позбавили школярів справжнього і безтурботного дитинства.
Вона тримала за руку своїх вихованців, коли світ захитався.
Коли замість дзвоника — сирена, тривога… А вона вчила дітей читати, писати й не здаватися.
Попри всі негаразди, які супроводжували протягом всього навчання, для здобувачів освіти 4-а класу Вертіївського ліцею пролунав останній дзвоник і вони стають вже на нову сходинку країни знань. Сльози радості й смутку. Прощання зі сльозами і батьків і дітей з улюбленою першою вчителькою, яка протягом чотирьох років стала для них другою мамою.
Низький уклін, Вам Алло Михайлівно, наша перша вчителько.
Дякуємо за Ваше терпіння, чуйність і любов, за кожне добре слово, за кожен урок, який Ви проводили не тільки з підручника, а й від душі.
З повагою, батьки випускників
