На «СіверЕтноФест», який проходив у Глухові 6 вересня, вражав своїми виробами з дерева ніжинський майстер, член Національної спілки майстрів Сергій Святний. Дітей було найбільше саме біля його локації, бо не кожного дня можна погратися «колотушкою» чи «трещоткою». Звук такий, що звукорежисери сцени, де проходив концерт, просили, аби майстер трішки тихіше демонстрував свій товар. Проте ставало тихіше хіба що на хвилинку.
Майстри, фольклорні гурти, колективи зібралися на подвір’ї пам’ятки історії та архітектури «Садибний будинок Кочубеїв». Древнє місто представляли народні майстри з Ніжина Світлана Старостенко, Сергій Святний, Леся Терещенко та народний ансамбль «Народна Криниця» Ніжинського коледжу культури та мистецтв ім. Марії Заньковецької.
На подвір’ї садиби розгорнулися локації з ковальського мистецтва, ткацтва, гончарства, різьбярства. Покуштувати хліба з печі, борошно для якого змелене на жорнах, пропонував Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» з Батурина. Автентичні жорна і сьогодні придатні. З борошна, змеленому на них, можна випікати хліб. Кожний бажаючи міг спробувати намолоти жорнами. Поринути у минуле, забути про електропраски пропонували тут же. Не кожна господиня сьогодні опанує рубель, аби попрасувати собі сукню.
Етнолокації та майстер-класи з ковальства, гончарства, лозоплетіння, ткацтва, різьбярства, малярства, килимарства, витинання та вишивання знаходили охочих спробувати себе у древніх промислах.
На сцені, висланій древніми полотнами, виступали аматори фольклористики. Щиро і душевно співали пісні прапрабабусь, переписаних у культурних експедиціях Новгород-Сіверського краю. Оплесками зустріли виступ ансамблю «Народна криниця». Молоді голоси перенесли глядачів на кілька сотень років назад. На сцені також виступав народний артист України Тарас Компаніченка з Києва.
Як зазначив виконавчий директор фестивалю Сергій Зозуля, цей фестиваль, який проходить у прикордонній з Росією зоні, покликаний зберігати та популяризувати на північно-східному прикордонні духовну культурну спадщину, вчити і любити Україну.
Господарі фестивалю дали можливість ніжинцям відвідати ще одну святиню — Чернечі джерела, пірнути в купель, набратися сил перед дальньою дорогою. Біля них краса, яку важко описати. Серед поля б’ють джерела з цілющою водою.
