Ремонт чи реставрація? Самочинно чи проєктно? Що саме відбувається з пам'яткою архітектури національного значення, церквою Іоанна Богослова? Будівельні роботи, що розпочалися біля однієї зі стін храму, викликали велику кількість запитань і ще більше непорозумінь. Ми намагалися знайти відповіді, от тільки ситуація з погляду різних інституцій виглядає неоднозначно.
Що думають священнослужителі
Що ж за будівельні роботи ведуться, ми спитали у настоятеля храму отця Олега.
За його поясненнями, ніяких реставраційних робіт у храмі не ведеться. Через вимушені обставини проводиться поточний ремонт. Усе в межах дозволеного. Усний дозвіл отримали в Управлінні містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації. Їздили до Чернігова, пояснювали ситуацію, демонстрували світлини. А суть ситуації в тому, що, аби мати змогу служити в церкві, потрібні були хоча б зовнішні двері. При встановленні дверної коробки обвалилася штукатурка. Через постійне накопичення вологи в частині однієї зі стін прогнили й відпали внутрішні храмові двері, потягнувши за собою і штукатурку. За нею почала сипатися й цегельна кладка. Нині просто йде укріплення входу й встановлення дверей.
Долучився до відповіді й диякон отець Януарій. Сам він і художник, і професійний реставратор, 12 років працював в Криму: піднімав монастир, будував 4 храми.
Вхід штукатурили самостійно. Чим і як — консультувалися з київською реставраційною фірмою. Нижню, відгнилу частину дверей, які відпали, допомагав відновлювати коваль, який має досвід реставраційних робіт”.
Обидва священики підкреслюють, що ніякої ліпнини ніде не збивали й не руйнували. Бо над цією вхідною аркою вже не було ніяких ліпних карнизиків. За їхньою інформацією, у 70-х роках тут вже проводилися реставраційні роботи, про що свідчать елементи сучасної кладки.
Судячи з усього, саме тоді й не стали відновлювати ті карнизики, а просто поштукатурили поверхню. Сьогоднішні роботи ні архітектуру, ні зовнішній вигляд храму не міняли. Навіть поновити ті ліпні карнизики над входом священники хоч і можуть, беручи за приклад архітектуру двох інших вхідних арок храму, та не беруться. Не мають на те відповідних дозволів на реставрацію й проєктів. Те, що нині на відновлення входу використовується сучасний будматеріал (бетон), то це допустимо, в разі неможливості використовувати оригінальний будматеріал. Та саме оригінальний будматеріал, як то цегла з недопаленої глини вкупі з відсутністю гідроізоляції на балконі та цокольній частині храму, за словами священиків, і провокує руйнацію однієї зі стін. Стіна не з сонячного боку, постійно накопичує вологу, яка її просто рве в результаті.
Отець Олег підкреслює: “Церковна громада самотужки за допомогою людей, які жертвують свої власні кошти на храм, потихеньку намагається зробити те, що розсипається. Облаштували тимчасові зовнішні східці на другий поверх храму, бо ті, що були, вже зовсім згнили. Спиляли тополю, що нависала над балконом храму й могла його зруйнувати. Щоб видалити дерево, викликали фахівців. Застереження справдились – тополя вже згнила з середини повністю, тож і завалитися на храм могла б при першому доброму вітрі. Всередині будівлі — понизили підлогу до справжньої оригінальної підлоги храму, знявши нашарування землі та цегельного бою. Все це винесли з храму.
Та, як зауважують священики, “на верхи” вже пішла кляуза, що у храмі збивають фрески. Хоч насправді ніяких фресок не збивали. У храмі до сьогодні збереглася лише одна фреска й її демонструють всім. Тож храм ніхто не руйнує, його навпаки намагаються підтримати.
Що думають музейні працівники Ніжина
Позиція директора Ніжинського краєзнавчого музею ім. Миколи Спаського Геннадія Дудченка щодо ремонтних будівельних робіт уклалася в коротку фразу: “Просто немає слів”.
Попри наявність рішення сесії Чернігівської обласної ради від 4 квітня 2019 року про передачу у довгострокове безоплатне користування пам'ятки архітектури “Церква Іоанна Богослова” Чернігівській Єпархії Православної Церкви України, попри офіційну церемонію передачі 18 квітня, повна юридична процедура передачі ще не відбулася. Ніхто не бачив актів прийому-передачі споруди. Ще не набуте й право користування. Ще не укладений охоронний договір. Тобто документальна процедура передачі й досі не відбулася. А отже з юридичної точки зору ніякого порядкування користувача не може бути.
Окрім того, ніяких робіт без згоди власника, громади всієї Чернігівщині в особі Чернігівської обласної ради вестися не може. Тож хто і на підставі яких законодавчих чи нормативних актів погоджував роботи, які нині ведуться в храмі, музейникам не відомо. Та будь-яке втручання без фахового обстеження і висновків, на думку директора музею, це крок до знищення пам'ятки архітектури. “Впродовж 70 років храм не чіпали, провели консервацію. Повернення його до своєї прямої функціональної діяльності повинно проходити під пильним контролем фахівців з реставрації.
На питання що ж робити, коли маємо аварійну ситуацію, Геннадій Дудченко розказав алгоритм дії, коли мова йде про пам'ятку архітектури. Ситуацію треба зафіксувати актом за участю власника споруди. Висновки про те, що і як вчиняти, повинні зробити фахівці. А вже самі відновлювальні роботи має проводити по укладеному договору ліцензована організація, яка й несе повну відповідальність за роботи та їхні наслідки. Такий порядок — це не примха, це необхідні дії, аби не наробити біди. Законодавство по охороні культурної спадщини доволі жорстке у своїх вимогах, що, на перший погляд, здається бюрократизацією.
Б'ють на сполох і представники Управління культури Ніжинської міської ради. Роботи і в самому храмі, і зовні повинні погоджуватися й контролюватися фахівцями. Будівля храму тривалий час була доволі “камерною” у використанні, тож сьогоднішня поспринтерськи “активна” її життєдіяльність не відомо як обернеться. А руйнування, чи то, боронь Боже, втрати пам'ятки архітектури, нам історія не вибачить. Не стільки ми надбали реліквій за свій час, щоб ставити під загрозу зведене у минулому.
Наближення зими змушує думати й про те, як опалюватиметься храм. Поки в ньому розміщався архів, використовувалося централізоване опалення. Сьогодні вже спостерігаються дії, спрямовані на поновлення “рідного” храму пічного опалення (адже перший поверх була тепла церква). Нині вже трубу димарну встановили. Та знов же таки, у всіх питання: хто дозволяв ці роботи, хто контролював їхнє виконання й власне, як відреагує храм на систему опалення, якою вже не користувався майже століття – чи є фаховий висновок?
Що думають у виконавчих структурах органів міської влади
На сьогоднішній день повноважень по розпорядженню або прийняттю рішень по цьому об’єкту міська влада не має. На запитання до першого заступника міського голови Григорія Олійника, чи погоджувалися ремонтні роботи відповідними структурними підрозділами міської влади Ніжина, відповідь отримали негативну. Та й про сам ремонт ніхто не повідомляв. Запитання у влади виникли по факту реальних дій біля стін храму. Візит представника відділу містобудування й архітектури завершився запевненнями виконавців робіт, що відповідні дозволи обласного управління містобудування та архітектури, хоч і усні, проте, мають. Реставрації не ведеться, йде поточний ремонт і виконується він, до речі, людиною, яка має фах і досвід реставраційних робіт.
Ситуація з ремонтними роботами вже розглядалася на засіданнях містобудівної ради та виконавчого комітету. Члени виконавчого комітету підтримали протокольне доручення, надане управлінню культури Ніжинської міської ради та відділу архітектури, направити запити про наявність дозвільних документів, документів, які регулюють прийом-передачу об’єкта, документів, які фіксують право користування, особливо наявність охоронного договору до в.о. голови Чернігівської обласної державної адміністрації Наталії Романової, керівництва Департаменту культури і туризму, національностей та релігій, Управління містобудування та архітектури ОДА.
