Вже понад тиждень працівники комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» (КП «ВУКГ») живуть і працюють за особливим графіком: зробити все можливе і більше. Та кілька днів стали справжнім пекельним випробуванням і для людей, і для техніки: люди падали від утоми, а метал просто ламався. Місто сковувала суцільна крига. Була й мить, коли перевізники вже говорили про зупинку пасажирських маршрутів. І тоді пролунало: ми «проб’ємо» маршрути. Транспортного колапсу не сталося, а ті, хто запобіг цьому, й досі ще не видихнули того темпу.
Січень цього року відзначився справжнім зимовим норовом вже з перших днів. Засніжило, а далі й морозець завітав. Перші враження – красива зимова погода. А з восьмого числа над Україною запанував південний циклон, який приніс до нашого регіону складну синоптичну ситуацію: сильні опади, мокрий сніг, що перейшов у крижаний дощ, ожеледь, ожеледицю, значне посилення вітру. Льодом вкрилося все: будівлі, дерева, лінії електропередач, і найстрашніше – дороги! Останні просто перетворилися на суцільне крижане скло: ні йти, ні їхати. Далі притрушував легкий сніг і вдарили вже справжні морози, яких ми не пам’ятаємо чи не з десяток років.
З восьмого січня на дороги нашого міста щодень виходило 12 одиниць спеціалізованої техніки КП «ВУКГ» – йшло прибирання снігу й боротьба з ожеледицею. Два піскорозкидачі працювали фактично цілодобово. Щодень завантажували по 10 машин протиожеледної суміші (кожна машина це 8 – 9 тонн).
«Це була робота в режимі «нонстоп», ділиться керівник КП «ВУКГ» Олександр Павлюк, і я щиро дякую всьому нашому колективу, що ми витримали цей темп, попри все. Як би хто скептично не ставився до нас, та підприємство справді підготовлене до зими: техніка, запаси паливомастильних матеріалів, протиожеледна суміш. От тільки цьогорічна зима готувала свої «сюрпризи» впродовж одного дня погодні умови змінювалися практично погодинно: від плюсової температури до крижаного дощу, який ставав льодом, ледь торкаючись поверхні землі. Оці дні були найважчими для нас. Протиожеледна суміш не встигала затримуватися на дорогах – її розмивало дощем, а поверху вкривало черговим шаром льоду. У ці дні ми працювали на виснаження і що найстрашніше – погода нівелювала всі результати нашої роботи. У нас кожна наступна година була як «день бабака», коли все починали спочатку. Люди працювали на межі своїх можливостей, а в техніці практично не глушилися двигуни. Та був момент, коли перевізники заговорили про зупинку пасажирських маршрутів. Ми тоді сказали: ми «проб’ємо» маршрути. Адже зупинити пасажирський транспорт, це допустити колапс і паніку. Я зустрівся з кожним перевізником, обговорили як діємо: які магістральні маршрути й в якому режимі убезпечуємо. Допомагали й водії маршруток, інформували де суміш ще тримається, а де вже треба терміново посипати.
Тісно співпрацювали й з поліцією: патрульні автонаряди допомагали моніторити стан дорожнього покриття на вулицях міста. На постійному цілодобовому зв’язку з нами був міський голова Олександр КОДОЛА, усі заступники міського голови. У ці дні був безперервний потік інформації, який вимагав швидких і часом нестандартних рішень. Так до прикладу ми обробляли території автобусних зупинок сумішшю відсіву і солі, щоб безпековий ефект тримався хоч трошки довше. Ми старалися на максимум: працювати, забезпечити результат, не зупинятися. Я разом зі своїми заступниками постійно об’їжджали місто: і центральну частину, й околиці – і вдень, і вночі, і з самого рання. Ми на власні очі бачили роботу кожної одиниці нашого транспорту, кожного працівника. Хто хоче стати «експертом» може перевірити наші GPS трекери, може поспілкуватися з нашими людьми і їхніми родинами на предмет скільки часу за ці дні вони бачили своїх рідних вдома. І тут мова не про якісь виправдання, чи претензія на геройство. Це чесна відповідь на те, як працювали комунальники».
Підприємство своїми силами прибирало й тримало безпеку на дорогах всього міста. Те, як були розчищені головні автомобільні шляхи, відзначили й поліціянти: добра робота. На цей результат спрацювала і підготовка підприємства, і єдність колективу. Ніхто не скаржився на темп роботи, ніхто не відмовлявся, підміняли один одного, коли треба було хоч трошки перевести дух. А коли виникала ситуація «sos» на допомогу організовувалися миттєво. Так серед ночі зламався транспортер піскорозкидача. За пів години вже працювали автомеханіки й зварювальник приїхав: спецтранспорт продовжив свою роботу на вулицях міста.
Шкода, що так згуртовано не стала до боротьби з негодою вся громада. Тут, вже «традиційно» розділилися на тих, хто допомагав і на тих хто вимагав. Два приклади. На одній з вулиць треба було прочистити дорогу. Одна жінка спромоглася згуртувати всіх мешканців вулиці так, що все підготували для роботи спецтехніки: обпиляли дерева, де заважали проїзду, знайшли телефони всіх сусідів з авто й узгодили прибрати й тимчасово не залишати техніку під дворами, щоб не заважала розчищати вулицю. Спецтехніка тут не затрималася – швидко виконала роботу. Друга вулиця, інша ситуація, інші вчинки. Мешканці прибрали сніг зі своїх дворів, витягнувши його просто на дорогу. А потім почали гнівно вимагати розчистити вулицю, бо по ній навіть пройти неможливо, стільки снігу.
Очікували на тих, «хто повинен прибирати, їм за це гроші платять з бюджету» і деякі представники бізнессередовища, організацій та підприємств різних форм власності. Ледь розгрібши підходи до дверей своїх об’єктів, вони геть забули про правила благоустрою та обов’язок очищати тротуарну частину біля них.
А біля багатоповерхівок, було й так, що люди гуртувалися, виходили у двір сипали сіль і «здирали» кирками та лопатами крижане покриття доріжок. Це ті моменти, де згуртованість і розуміння ситуації допомагає всім вистояти в складних умовах.
Що треба визнати, то це напругу з прибиранням тротуарів в цей період. Так звану, малу техніку вивести на тротуари доцільності не було. Наявні технічні потужності не спрацювали б у ситуації що склалася. Це було б марне витрачання палива, і відволікання людського ресурсу безрезультатно.
На комунальному підприємстві працює 24 двірники. У цей період вони всі були на роботі й працювали. Чи могли встигнути скрізь за таких динамічних погодних змін? На це питання хай кожний спроможеться дати собі чесну відповідь. Вони заступали на роботу з 4 години ранку, як тільки завершувалася комендантська година. Їхній робочий день тривав до виконання завдання на найбільших пішохідних трафіках руху. А знаєте, що говорили вони тоді: а ще на якій ділянці треба найнагальніше? Щоб хоч трохи полегшити їхню ручну працю, відпрацьовували логістику підвозу протиожеледної суміші: щоб ближче до території роботи, щоб їм менше тягати в руках.
Та кожного разу, у громади невиправдано завищені очікування. Прочистити й посипати тротуари, зупинки, парки й сквери мають одразу і всі. От тільки на такі очікування штат підприємства на зимовий період має бути чи не вп’ятеро більшим. А скільки «хейту» вилилося на комунальних працівників у соціальних мережах, коли посилено посипали протиожеледною сумішшю вулицю Гоголівську. Жоден з тих, хто так обурювався навіть не орієнтувався, що цією вулицею в останню путь мали проводжати полеглого захисника, тож комунальники убезпечували шлях похоронній процесії.
«У найважчі для нас дні, ми почули й найбільше звинувачень та претензій від мешканців міста, говорить Олександр Павлюк. Скаржилися що не чистимо дороги, не посипаємо тротуари, не відповідає телефон нашої «гарячої лінії». А хотілося б підтримки та конструктиву. І «гаряча лінія» нашого підприємства працює. Я перевіряв це особисто, і з різних телефонів: просто інколи лінія зайнята й треба не полінуватися зачекати та передзвонити ще раз. У нас є журнал реєстрації звернень на «гарячу лінію» і ще жодного разу ми не завершили робочий день не проаналізувавши записи: що зробили, що треба запланувати, які заходи були дієвими, а де треба змінити підходи. Ми розуміємо, що люди зараз усі знервовані – нелегкі часи. Але саме зараз і не час трансформувати свою роздратованість в агресію до інших людей. Як прикро тим, хто працював навіть понад свої фізичні сили, слухати що комунальники «байдики били», чи «як завжди зима, а комунальники не готові» … Хочеться, щоб люди робили висновки за фактами, а не за емоціями. Ми приймаємо і критику, але хай вона буде конструктивом, який допомагає нам покращити роботу, а не нівелює наші зусилля. Я вдячний колективу, що попри все почуте, ніхто не розвернувся й не кинув роботу. Я вдячний керівництву міста, яке чує наше підприємство й ми маємо можливість закупляти нову техніку для роботи й посилювати нашу матеріальнотехнічну базу. От чогочого, а техніки завжди бракує. Як власне відчувається і кадровий «голод». Та все це не новина, не виправдання, це – реальність сьогодення.
І разом з тим, ми не можемо дозволити собі зупинитися через те, що дуже важко. Ми чистимо дороги, тротуари, і паралельно дбаємо про освітлення міста. Навіть часткове ввімкнення вуличного освітлення, допомогло нам в прибиранні й посилило безпеку на дорогах в складних погодних умовах. Маємо генераторну базу і допомагали в ці дні й нашим теплопостачальникам. Ми працювали на повну. Чи видихнули ми зараз? Ні. Роботи багато: де є можливості, розширюємо проїжджу частину доріг, посипаємо протиожеледною сумішшю пішохідні ділянки. А з приходом відчутних морозів, більше працюємо коло техніки: вона хоч і металева, а все одно мерзне. І попри все віримо, що ніжинці почують, зрозуміють і підтримають нас. А підтримка мешканців, повірте, перетворюється на потужний ресурс, який допоможе подолати будьякий виклик».
Газета "Вісті" №3(1576) від 15 січня 2026 року
фотоматеріали КП"ВУКГ"
