Вже близько двох років у Ніжині працює ветеранський простір «Незламні». Він став першим на Чернігівщині місцем сили, довіри та взаємопідтримки для всіх, хто пройшов через важке горнило війни, а також для тих, хто наразі вчиться жити з непоправною втратою й важким болем у серці. Відкрити його вдалося завдяки спільним зусиллям місцевої влади, міжнародних та вітчизняних донорських організацій, волонтерів та підприємців.
Підтримувати ветеранів, членів їхніх родин та родини загиблих захисників та захисниць – це не тільки про соціальну допомогу, а й про реабілітацію після поранення, про те, як повернутися після війни у соціум, як навчитися жити з болем важкої втрати у серці…
Ветерани й члени їхніх родин, сім'ї загиблих звертаються до фахівців простору за психологічною, юридичною, консультативною допомогою. Тут є облаштовані спеціальні кімнати, де у відвідувачів є можливість займатися різними видами спорту, а також проводити сеанси арттерапії та інші заняття за інтересами. Фахівці простору допомагають своїм відвідувачам у організації спільних ветеранських зустрічей, влаштовують вечори пам'яті про тих, кого вже немає поруч, але вони завжди залишатимуться у наших серцях та пам'яті. Для багатьох людей, які пережили тяжкі втрати, кому вже довелося зазнати чимало болю й горя, перебування у ветеранському середовищі є ще й хорошою нагодою просто поспілкуватися, можливістю, як то кажуть, «відтанути» душею, відновити віру у себе і в людей, повернутися до життя цікаво й змістовно провівши вільний час зі своїми новими друзями та знайомими.
У рамках реалізації проєкту психосоціальної підтримки родин загиблих тут проходили вечори пам'яті для рідних загиблих захисників, у ході яких вони згадували, якими вони були, ці звичайні ніжинські хлопчики, котрі в найважчий для свого міста і країни період, не роздумуючи, взяли в руки зброю і боронили її до останньої хвилини свого короткого та яскраваго, як спалах зірниці, молодого життя. Надзвичайно зворушливо й хвилююче пройшла презентація фотовиставки, на якій були представлені світлини родин загиблих, на яких вони разом зі портретами Героїв…
Під егідою ветеранського простору десять родин загиблих взяли участь у написанні «Книги пам'яті». Ці книги не є чимось звичним, формальним. Це особистісні книги, що містять спогади матерів та дружин про дорогих їхнім серцям людей. У цих спогадах – неймовірна любов та невигойний людський біль, які западають у самісіньку душу…
Віталій Борис, Анатолій В'ялий, Олег Візир, Олександр Єсипенко, Данило Конончук, Олексій Котляр, Данило Мурашко, Андрій Мусабеков, Сергій Павлючков, Олександр Процько, Олександр Шиковець… Одинадцять прізвищ. Одинадцять піднятих у небо красивих, самодостатніх та мужніх доль. Одинадцять янголів - із багатотисячного Небесного строю захисників. І одинадцять осиротілих родин, у яких ця страшні війна забрала найдорожче і які щодня, щохвилини вчаться жити далі, зберігаючи у собі вічну та вдячну пам'ять і свою безмежну любов. Їх у нас значно більше. Тож у цієї Книги пам'яті обов'язково буде продовження. Її продовжуватимуть писати рідні інших полеглих воїнів – писатимуть своїм болем і сльозами. Для того, щоб усі ми знали про їхній подвиг, щоб пам'ятали і шанували усіх Героїв-захисників…
На цих світлинах зафіксовані фрагменти кількох хвилюючих пам'ятних заходів - презентації "Книг Пам'яті" та фотовиставки світлин родин загиблих, що проходили у ветеранському просторі "Незламні"; книгу про свого сина - Сергія Павлючкова тримає в руках мама загиблого героя, Раїса Петрівна...
Катерина Михайленко. Газета "Вісті" від 22 січня 2026 року. №4 (1577)
