Велика блакитноока лялька на шафі, акуратно розставлені по поличках іграшкові автомобілі, казкові звірята. Поруч - прозора скляна напівфера з маленькими різнокольоровими коробочками й мішечками. На стінах і навіть на віконних шибках - тематичні плакати з усміхненими героями сучасних дитячих казок… Якби не два великі блакитні крісла зі штативами, з підвішеними на них електрошнурами з блискучими затискачами для свердел на кінцях та приставленими до них скляними столиками з різноманітними баночками, коробочками та пляшечками, то можна було подумати, що потрапили не до стоматологічного кабінету, а в ігрову кімнату дитячого садочка…
У відповідь на такі мої припущення господині кабінету – завідувачка відділення стоматології дитячого віку КНП «Ніжинська міська стоматполіклініка» Юлія Гараєва та медсестра Ганна Пивовар тільки усміхаються. Кажуть, що вже звикли чути подібне. Особливо дивуються такому облаштуванню кабінету ті, хто потрапляє сюди вперше.
-А в нас і відвідувачі особливі, - пояснюють. - Це ж тільки дорослі розуміють, що коли у зубів з'являється якась проблема, їх потрібно лікувати. У дітей же часом страх перед відвідуванням стоматполіклініки набуває такої сили, що й самим батькам важко вмовити їх сісти у стоматологічне крісло й хоча б просто відкрити рота. Тож саме на таких ось «підручних» засобах – ляльках та іграшках - і розказуємо дітям, що означає прийти на прийом до лікаря й дозволити йому полікувати зубки. Бувають різні ситуації – з одними малюками домовляємося, іншим «чомучкам» розказуємо, навіщо зубки потрібно лікувати, обіцяємо, що той, хто не боятиметься й не плакатиме, обов'язково отримає подарунок. Й обіцянок своїх завжди дотримуємося. А оті маленькі мішечки та скриньки у скляній банці на поличці – то теж «подарункові» футлярчики для видалених «молочних» зубчиків…
-Невже все так погано?
-Звісно ж ні. Сучасні фахівці мають у своєму арсеналі багато різноманітних психологічних методів, які допомагають як дітям, так і їхнім батькам долати ці страхи. Крім того, варто нагадати, що ми працюємо на сучасному ефективному медобладнанні, з препаратами, які мінімізують будь-які неприємні відчуття, пов'язані з лікуванням чи видаленням зубів. Та й вже давно відійшли у минуле часи, коли стоматологи та їхні пацієнти були позбавлені можливості безболісно проводити будь-які маніпуляції, анестезія та будь-які інші види знеболення вже давно стали нормою. Наразі дантистів більше хвилює інше питання, й воно, власне, більше до батьків наших пацієнтів. Чомусь більшість з них приводить своїх дітей до нас із вже з готовою проблемою – із почорнінням зубів, карієсом та його ускладненнями, ускладненнями випадання «молочних» зубів на постійні і навпаки – прискореним ростом постійних тоді, як молочні ще тримаються досить міцно, із неправильним прикусом, пародонтом тощо? На жаль, багато хто вважає, що молочні зуби, навіть ушкоджені, але якщо вони не «допікають» дитині, лікувати не треба – все одно повипадають. Тож навіщо зайве мучити дитину? А між тим подібні міркування – злочин проти здоров'я дитини. Невиліковані молочні зуби є джерелом постійної інфекції у ротовій порожнині, а, відтак, і в усьому організмі дитини. Тому я б радила не відкладати відвідини стоматологічного кабінету. Перший похід до стоматолога слід починати з появою перших зубів.І в подальшому питання догляду за зубами та всією ротовою порожниною дитини тримати під своїм особистим контролем. Також важливо прищеплювати дітям стоматологічну культуру, в ігровій формі розповідаючи про важливість догляду за зубами, читаючи відповідні казки та книжечки, переглядаючи тематичні мультфільми тощо.
-Здається, сучасні діти вже не дуже вірять у «зубну фею», віддаючи перевагу вам, «феям» у лікарських костюмах?
-Справді. Принаймні, моя донька цілком позитивно й буденно сприймає і похід до стоматолога, і те, навіщо це потрібно…
-Так, особливо, якщо твоя мама якраз і є тією самою «зубною феєю», чарівницею у білому халаті, котра якраз і лікує дитячі усмішки…
- Знаєте, у моїй практиці бували різні випадки – хтось з маленьких пацієнтів спочатку дуже боявся бормашини й стоматологічного крісла, а потім ми ставали добрими друзями, хтось дякував за проліковані зубки. А якось дівчинка подарувала мені власноруч зроблений малюнок – повірте, це було так мило і зворушливо…
…Стати лікарем Юлія Павлівна мріяла ще зі школи
Свого часу цю професію обрав і її тато, Павло Федорович. І все ж спеціалізуватися на дитячій стоматології дипломована фахівчиня не планувала навіть й після інтернатури. За усталеними стереотипами молода лікарка спочатку й сама вважала малих пацієнтів доволі проблемними та специфічними. Та, як часто кажуть у таких ситуаціях, все вирішив його величність випадок: у Ніжинській стоматполіклініці, куди прийшла влаштовуватися на роботу, вакантним було тільки місце дитячого стоматолога. Вирішила для себе, що це буде тимчасово, згодом змінить спеціалізацію. Але з часом так «приросла» до малечі, що про іншу спеціалізацію вже й не мріє. Незабаром виповниться вісімнадцять років, як Юлія Павлівна працює з дітками. Причому останні три з половиною – на посаді завідуючої відділенням стоматології дитячого віку.
-Чому прикипіла саме до дитячої стоматології? – роздумує Юлія Павлівна. -Мабуть, тому, що свого часу потрапила під дбайливе й надійне професійне крило моїх старших, досвідчених коліжанок – тодішньої завідуючої відділенням Тетяни Федорівни Бондаренко, Валентини Григорівни Осипенко, Алли Вікторівни Волик. Ці наставниці навчали мене не тільки професійності, а й терпінню, співчутливості, може, у чомусь і терплячості, вмінню вибудовувати довірливі стосунки за своїми особливими пацієнтами. Це ж дітки, а вони дуже добре відчувають як щирість, так і фальш у взаєминах. Тепер вже ось зі своєю нинішньою коліжанкою, лікаркою Юлією Василівною Макаренко намагаємося підбирати ключики до сердечок своїх пацієнтів шукаємо підходи, прагнемо не зашкодити…
Зранку у Юлії Павлівни вже побувало на прийомі семеро пацієнтів. Потім з'явилося невелике «віконечко», яке ми, власне й використали, щоб поговорити з лікаркою та її помічницею, медичною сестрою Ганною Пивовар. Аж ось двері знову відчинилися й двері кабінету переступила молода жінка з дівчинкою. Дитина міцно тримала за руку стурбовану маму, а в її великих блакитних оченятах, які недовірливо поглядали на незнайомих їй тітоньок, блищали сльози. Отже, нашу розмову закінчено. Адже ще одній маленькій пацієнтці потрібна її професійна допомога й лікарка зробить все, аби вона її тут обов'язково отримала й повернулася додому зі здоровою щасливою усмішкою та приємними спогадами від відвідин стоматолога…
Катерина МИХАЙЛЕНКО. На знімках: завідуюча відділенням дитячої стоматології КНП "Ніжинська міська стоматполіклініка" Юлія ГАРАЄВА з медсестрою Ганною ПИВОВАР.
