Підбито підсумки міського конкурсу на звання «Кращого двірника року». Цьогорічним переможцем конкурсу став Іван Шулежко. За нього свої голоси віддали 621 ніжинець – це на 123 голоси більше, ніж за Людмилу Остапенко, яка дбає про благоустрій територій сфери діяльності ТОВ «КК «Північна».
Переможцем конкурсу став Іван Шулежко.
Міський голова Олександр Кодола щиро подякував Івану Павловичу за добросовісну, сумлінну працю по забезпеченню чистоти та порядку утримання вуличної й дворової території ліцею при Ніжинському державному університету ім. М. Гоголята вручив переможцю приз – газову плиту.
Загалом двірником Іван Павлович працює лише сім років. До того чоловік понад тридцять років, аж до виходу на заслужений відпочинок , працював провідником пасажирських вагонів поїздів міжнародного сполучення. Багато подорожував залізничними маршрутами країнами Європи. Замолоду, отримавши робітничу спеціальність слюсаря, трудився на Ніжинському механічному заводі, у центральній ремонтній майстерні. Чотири роки працюючи у промисловому судноплавстві, разом зі своєю морською командою ловив рибу в Північному морі.
-У двірники пішов, бо не люблю сидіти без діла, - розповідає. – А ще дуже люблю порядок та чистоту. Та й завдяки роботі маю хороший фінансовий додаток до пенсії.
-Чи очікуваними для Вас були результати конкурсу?
-Звісно ж, ні. Але подарунку щиро зрадів. У нас кухонна плита вже старенька, збиралися з дружиною нову в кредит брати, а тут така приємна несподіванка. Щиро дякую всім, хто віддав за мене свій голос, вдячний організаторам конкурсу, які тим самим привернули увагу громадськості до нашої непомітної, але також необхідної професії.
-Справді, часто можна почути, що професія двірника не престижна та низькооплачувана, фізично важка та й працювати доводиться у складних погодних умовах…
-Але ж ми є саме тими людьми, які відповідають за чистоту й порядок на вулицях, у дворах, біля будинків. Наша місія – зробити простір довкола нас чистим, комфортним та безпечним. Знову ж таки, у нашій професії є й приємні моменти – люди завжди будуть потребувати наших послуг, а, отже, це стабільна зайнятість. Плюс постійне «живе» спілкування з людьми. А ще, на відміну від багатьох інших, ми, будучи для когось практично невидимими, завжди бачимо результати своєї праці і добре розуміємо, на що може перетворитися місто за відсутності двірників.
-Іване Павловичу, а яку б пораду Ви дали б своїм землякам-ніжинцям?
-Щиро любити наше місто і якомога більше дбати про порядок та чистоту його вулиць, дворів, парків та скверів і хоча б в елементарному – просто не смітити…
Катерина МИХАЙЛЕНКО.
