Існує у народі вислів: зникнуть бджоли — зникне людство. З цим похмурим «пророцтвом» важко не погодитися. Адже понад третини агрокультур не виживуть без запилення…
Ніжинець Микола Божок пасічник з досвідом. Вже сорок років як в його господарстві знайшла своє місце прописки пасіка. «Бджіл люблю з дитинства. Міг годинами спостерігати за роботою цих чудернацьких комах — розповідає Микола. Проте завести дома пасіку не було можливості. Батько дуже любив мед, але робота ветеринара забирала багато вільного часу і завести бодай один вулик не було можливості».
Микола Божок
Проте, друзі батька запримітили кмітливого хлопця і з дозволу батька запропонували Миколі у вільний час поратися на їхніх пасіках. Тоді було не престижно мати 5-6 вуликів, пасіка доходила до сотні й більше вуликів. Відповідно і роботи було багато. Хлопчина залюбки працював, звісно плата була солодкою. Власники з радістю пригощали юнака медом. Юнак вже твердо вирішив, як стане дорослим заведе собі пасіку і буде на ній господарювати.
Летіли роки. Микола закінчив школу, прийшов час йти служити до війська. На проводи запросили й друзів батька, влітку яким Коля допомагав доглядати за пасікою.
«Коли прощався, жартома їм сказав: як повернуся зі служби з вас по вулику, — згадує Микола Божок. - Та без проблем, почув у відповідь.
Два роки служби пролетіли швидко. Микола повернувся додому. Через кілька днів у дворі стояло шість вуликів. Бджолярі стримали своє чоловіче слово. Так в господарстві з'явилася перша пасіка із шести вуликів. Рід час навчання Миколи, її доглядав батько. З часом вона виросла за півсотню.
«За сорок років бджолярства я пройшов справжній вишкіл по догляду за бджолами. Збирав і по тоні й по півтори тони меду. Ця робота мені приносила неабияке задоволення. На пасіці я відпочиваю, насолоджуюся роботою бджіл, цих неймовірних комах-трудівниць. Живу в місті, але душею в полях-лісах, де луки і галявини, де цвіте акація і липа, — розповідає Микола Божок. — Цього року бджілки потрудилися добре, хоча з 34 бджолосімей перезимували 17. Мав збір меду з чистої акації, липи. Цьогоріч цвіла липа і м'ята мед вийшов неймовірно духмяний і неперевершений на смак.»
Пан Микола є представником компанії, яка скуповує мед для постачання до Японії. Перед тим як визначити регіон, представники компанії досліджували мед з багатьох областей України. За словами Миколи Божка неофіційно Чернігівщина посіла перше місце з якості меду. Особливо цінується ріпаковий та соняшниковий мед. Вже доведено, що такий мед виводить радіонукліди.
На останок Микола Божок порекомендував не боятися заводити пасіку і любити цю працю, як люблять її ці неймовірні комахи.
